<- Кабалістична бібліотека
Продовжити читання ->

Лист 32

(переклад з івриту)

11 нісана 1957 р.

Друзям моїм, хай живуть вічно.

Це вже багато часу, як не одержував від вас листи, і при тому, що пояснення відомі мені давно, але все ж таки й це ясно вам, що найбільша складність в тому, що ви маєте пояснення, і будемо сподіватися, що Творець допоможе нам.

Оскільки свято Песах все більше наближається, поговоримо трохи на тему крові Песаха і крові обрізання. "Кров" (івр. "дам") означає "мовчання" (івр. "дмама"), від слів "І промовчав Аарон", "Дом ле-Ашем" (анулюйся перед Творцем), тобто не задає запитань, - чому це є в нього питання, - і досить тямущому.

А щоб зрозуміти сказане вище, упередимо словами кабалістів. Вчили наші мудреці: "Ті, хто ображаються і не ображають, чують ганьбу і не відповідають, діють з любові та радіють в стражданнях, про них написано: "А ті, хто люблять Його, - вони як сонце, що сходить у своїй могутності". І пояснив Раші, - виконують заповіді з любові до Творця, а не щоб дістати платню, і не від боязні нещасть. (трактат Ґітін, 36:72).

Пояснення цього таке, що в час, коли людина входить в роботу з великим старанням, більшим, ніж набула від виховання, тоді утворюється в її серці душевна вимога, така, що вона запитує й говорить, що згідно з величиною її роботи в Торі та заповідях, більшою, ніж у їй подібних, було б уже Творцеві розкритися їй давно і відкрити їй сенс Тори та заповідей, і втішатися з нею, як написано: "Ісраель – тобою Я пишатимусь". Це означає, що Творець втішається зі Своїми робітниками.

А бачить людина зовсім інше. Що від усієї своєї праці та зусиль вона посувається назад порівняно з їй подібними, і достатньо тямущому, - тоді, замість того, що була б вже чула голос Творця, що розмовляє з нею, вона чує ганьбу щодо себе, як написано: "Коли ганьбили вороги Твої" (Тегилім, 89). Тобто, не беруть її до розрахунку (виходить, що вся її праця та зусилля в Торі та заповідях викинуті на вітер, і досить тямущому).

І тоді людина відчуває себе ображеною, бо вона стоїть на ступені набагато нижчому ніж всі їй подібні.

І хоча в цей час вона не може бачити в них якусь ознаку величі, все ж говорить своїй душі, що якби були в інших такий розклад роботи та розум в Торі, що є в мене, певно Творець дослухався б до їхніх слів і не були б їхні старання марними (змішав я тут дві речі разом, тобто, категорію "моха", - тим, хто розуміє, а також категорію зневіри, - тим, хто розуміє).

І відомо нам, що головне – це істина, тобто, що "Немає в судді більшого, ніж бачать його очі". Тому якщо людина бачить свій справжній стан, з усіма думками, що свердлять їй мозок, виходить через це дві речі:

а) відчуває себе ображеною, тобто, що не зважають на неї;

б) а потім приходить до другого стану, коли чує ганьбу про себе. І досить тямущому.

Тому людина відчуває великі страждання, коли вона бажає зміцнити свій статус в цьому становищі. Це й означає "ображені", коли відчуває себе скривдженою, тобто, що не звертають на неї уваги. "І не кривдять", тобто, це як діяч та дія. Коли дія – це те, що вона відчуває себе скривдженою, а "діяч", що діє, зветься "кривдять", - але людина говорить, що намір Творця – не завдавати їй кривди, а навпаки, в звичаї Творця чинити добро.

І також, вона чує як ганять її, і не відповідає, тобто, не шукає пояснень, за принципом: "Куш бігцем понесе дари Всесильному" (Теилім, 68:32).

І виникає питання, - що таке істина. Тобто, чому Творець, хай благословиться, дає їй відчути такий стан ницості й страждання. А справа в тому, що в час, коли людина входить в роботу "лішма", тобто, не заради оплати за свої зусилля, і приймає на себе в розумі та в серці, що буде чистою, не відносячи нічого до себе, тоді дають їй з небес можливість бачити свій стан, - чи дійсно її намір "лішма". І тоді, якщо вона витримала випробування, вводять її в палац Творця, і сидить "в тіні Царя". Виходить, що тільки тут, в цьому стані, може розкритися в повній мірі її любов до Творця, не беручи оплати, оскільки має вона нині лише страждання, і це зветься в поняттях Тори "Життям скрути живи". Тобто, до того, як проходять стан "життя в скруті", коли належне зусилля – привести до розкриття Творця, все, за що вона тримається, - лише за "приязнь святості".

Як сказав мій пан, батько й учитель пояснення про слова кабалістів: "Жінка як бочка повна випорожнень, і всі біжать за нею", як давав я вам пояснення того, що не можна написати, що це – "Естер зеленувата (івр. "якракрокет") була, і нитка милості протягнута над нею", - це таїна написаного: "Батько її плюнувши, плюнув (івр. "ярок ярак") їй в обличчя".

І це стан, де потребуємо допомоги з небес. І це справа крові Песаха і крові обрізання, тобто, що можемо втриматись і мовчати в час Тори, що зветься "пе-сах" (вуста, що говорять). А в час виконання заповідей, на які є вказівка в заповіді обрізання, тоді удостоюються вийти з вигнання і приходять до визволення, а це є смисли Тори і смисли заповідей.

Лист цей залишився в мене і я не надіслав його. Тепер, - завтра я їду в Америку, тобто першого дня місяця іяра 1957 року, то я посилаю вам цей лист.

Ваш друг, Барух Шалом Алеві Ашлаґ