в) життя праведників, тобто тих, хто вже заслужили Тору, і вони смакують справжнє життя, як сказали мудреці: "Той, хто вчить Тору лішма, весь світ, цілком, вартий йому".

Тому, якщо ти пишеш, що маєш тяжке життя, це ознака того, що йдеш шляхами Тори. Тобто, що є в тебе чорне та біле, адже такий спосіб написання Тори, - чорним по білому. Проте ти повинен старатися, щоб був у тебе чорний вогонь по білому вогню, тобто все, що ти відчуваєш, було б як полум’я вогняне.

А те, що ти пишеш, щоб я написав тобі порядок духовної роботи, - знай, що відразу, коли ти починаєш роботу, то прийде тобі на пам’ять все, що чув від мене і від пана мого, батька й учителя. Бо те, що ти забуваєш, - це тобі на благо, і лише під час роботи розкривається тобі те з Тори, чого ти потребуєш. І все ж таки я напишу тобі кілька речей.

Ось відразу, коли людина розплющує очі, вона вже знає звичку, що або бере книжку, або вимовляє благословення, або говорить "Моде ані…" (дякую я).

Людина потребує підготовки перед будь-чим. Тобто не робити як зазвичай, а коли починаєш говорити "Дякую я", то треба знати, Хто Він, що зобов’язує мене говорити це, завчене з дитинства, або є в цьому особливе щось, що я повинен промовляти "Дякую". І це "Дякую" належить говорити там, де є суперечність, як говорили мудреці: "Рабі Єгошуа Літан дякує" (трактат Ктубот, 16). І це саме тоді, коли існує чорнота, говориться про білину. Тоді ти маєш бачити справжню причину, - Хто Той, що зобов’язує.

А ще краще для тебе, коли ти знатимеш з повною ясністю, що саме тебе зобов’язує, тобто причину виконувати щиру роботу, як ти чув з уст мого пана, батька й учителя, що треба йти шляхами віри і вірити, що Творець є Тим, Хто чує молитву, і Святий, благословен Він, жадає молитов праведників, тобто тих, хто бажає бути праведниками, - і не можуть, через зло, що в їхньому нутрі, і просять, щоби Творець послав би їм допомогу з небес. Як сказали мудреці: "Якби Творець не допоміг, не подолав би його" і "Тому, хто приходить очиститися, допомагають", і як написано в святому Зоар: "Чим? – святою душею".

Бо Творець бажає, щоби ми прийняли Тору, і тому змушені ми відчувати в собі хісарон до Тори. Бо не дають з небес надлишків, лиш тільки необхідне. Через те, що лише щодо необхідного відчуває людина потребу (бо не можна без клі, тобто бажання, - і вточни) справжню, але ж у надлишках людина не відчуває потреби, [тобто] що потребує вона Творця.

І головний виграш той, що людина буде потребувати Творця. Тобто Того, Хто дає Тору. Тому, коли людина відчуває свою ницість, це є причиною того, що потребуватиме Творця. Але ж той, хто відчуває себе здібним, що він здатен допомогти сам собі, що не потребує Творця, тоді він є відокремленим.

І головне - злиття з Творцем ми маємо заслужити, адже це є кінцевою метою виправлення з нашого боку, коли людина починає вірити в Творця, бо це - головне. Адже це є єдиним виміром того, чи йде людина шляхом істинним. А коли бачить свій справжній стан, тоді вона повинна сказати "Дякую", попри те, що зовнішнім розумом не бачить [за що] говорити подяку, і т.ін, і досить тямущому.

А про чотири години, що ми говорили, ти повинен берегти їх, щоб впорядкувати роботу, тобто:

1) щодо вигнання Шхіни, що є "Шхіною в поросі", коли кожен бачить, що вище управління в прихованні, і не видно всім, щоб Творець чинив би добро, тому, що Творець – Він той, хто утворив це приховання, щоб був смак Тори та заповідей як порох, і це лише для того, щоб дати людині можливість вибору.

Бо лише там, де є вибір, там належить бути вірі. Але там, де є знання, тобто відкрите вище управління, немає місця вибору, тобто категорії віри. Виходить, людина спричинилась до всього цього. Бо до того, як удостоїлась категорії віри, віри досконалої, мусить бути свята Шхіна для неї як порох. І про це треба тужити. І це є поняттям "Удостоївся - переважує себе…", і досить тямущому;

2) якщо це правда. Бо лише ціль людини вона тільки на користь Творця, тобто якщо не для цієї мети, то не бажає існувати в світі і бути лише ради себе. А бачити лише істинний стан, тобто без жодних компромісів, тільки бачити істину, і коли бачить, що є розрахунки в тіла, що, мовляв, варто існувати ради себе, тобто щоб давати собі втіху, - тоді є місце для молитви Творцеві. Тобто тоді бачить свою ницість. І тямущому достатньо;

3) займатися словами Тори. І це буде саме в досконалості, як сказав мій пан, батько й учитель, бо "Проклятий не зливається з благословенним".

Тому в час, коли займається Торою, тоді треба притягувати світло, і це є часом досконалості. Бо мусимо вірити тому, що сказано мудрецями: "Від дарів Нахліеля", - що Тора зветься подарунком. Тобто, що навіть те, коли дають людині вчитися і молитися, і виконувати заповіді навіть єдину хвильку в день, це є також подарунком Творця.

Бо існують кілька мільярдів у світі, котрим Творець не дав шансу мати можливість думати про Творця навіть один момент на рік. Тому, в час занять Торою маємо бути в радості, бо лише завдяки радості удостоюємося притягнути світло Тори. І тямущому достатньо.

Також і феномен "Тора" поділяється да два періоди:

а) просте вивчення, як у тих, хто вчаться, аби зрозуміти простий сенс теми;

б) думай вчитися уважно, наскільки можливо, щоби Творець допоміг тобі зрозуміти внутрішню сутність речей, і тим, що ти вдивляєшся в ці речі, аби зрозуміти, цим ти утворюєш собі келім, щоб змогти отримати внутрішній сенс. І в той же спосіб поділяється також молитва…

І Творець освітить очі наші й удостоїмося Тори Творця, - як вийти з рабства до визволення.

Друг твій, Барух Шалом Алеві,

син пана мого, батька й учителя, Бааль Сулама