Лист 20
(переклад з івриту)
П’ятниця, переддень суботи глави «Хукат», Манчестер
Учням моїм, хай живуть.
Це не так давно отримав я листи від … і я відповім на всі листи загалом і умоглядно, тобто навіть найстаріший в групі також зможе отримати достатні відповіді, навіть на питання, котрі він і не писав. А я пам’ятаю ще, як мій батько й учитель навчав його як писати, і напевно й він пам’ятає це.
Бо справу писання, пояснював мій батько й учитель про те, що ми говоримо: «Запам’ятай нас на життя, Цар, котрий бажає життя, і запиши нас в книгу життя», - що стосується «писання», то воно завжди чорним чорнилом на білому папері. Де поняття «біле» - це час Тори та духовної роботи. А час «чорного» означає стан зла і ницості, котрі людина відчуває в собі. І ця чорнота має бути оточена білиною, навколо кожної з літер. Тобто, неможливо побачити стан правди – яким він є насправді, - інакше, як відповідно до годин, котрі віддають Торі й духовній роботі, бо світло, що в ній, повертає до джерела. Тому саме примноженням властивості правої сторони, приходить потім стан лівої сторони, що зветься «чорнота». І тоді вважається що написано як належить. Але ж сама чорнота, коли людина не примножує в Торі та заповідях, і говорить про себе, що вона зла, - це зло походить від вмістища кліпот, і немає цьому місця в володінні Єдиного.
І завжди маємо остерігатися, щоб не переміняти порядок термінів часу правої та лівої сторони. І це так, як сказали кабалісти про вислів: «Завжди очі Творця Всесильного твого на ній, з початку року і до кінця року…» - часом на добро, часом на зло. Часом на добро – як це? Коли були Ісраель закінченими грішниками в Рош а-Шана, і присудили їм невеликі дощі. В кінці вони розкаялися (досл. «повернулися»). Додати їм неможливо, бо вже вийшов присуд, але Творець спускає дощі вчасно, і на землю, що потребує їх. Все згідно з землею. «Часом на зло» - яким чином? Коли були Ісраель закінченими праведниками в Рош а-Шана, і присудили їм великі дощі. В кінці вони стали діяти зле. Зменшити неможливо, бо вже вийшов присуд, але Творець спускає дощі невчасно, і на землю, що не потребує їх». (трактат Рош а-Шана, 17:2).
І це я пояснюю у два способи. Перший, – це відповідь тим товаришам, які говорять, що дали їм з небес в час народження малі сили. Тобто, мозок обмежений, в якому немає ні гостроти занадто, ні розуміння, ні пам’яті, і ні знання осяжного і сильного. І всі свої душевні сили вони безчестять, і говорять самі собі, - певно, що це через гріх в попередньому життєвому колі, і Творець вчинив присуд, щоб спустився він у цей світ з мізерними матеріальними силами, оскільки в Рош а-Шана, тобто, на початку його створення, присудили йому так.
Але треба знати, - «якщо розкаялися», - тоді ті «малі дощі», тобто невеликі душевні сили спускаються на землю. Тобто, користуючись всіма тими силами, що є в нього, дістає благословення. І цього досить, щоб міра землі, тобто серця, дала свій урожай, - розмноження та збільшення в Торі та заповідях.
А якщо не заслуговує, навіть коли присуджено йому «численні дощі», а потім став діяти зле, тоді всі матеріальні сили, що звуться «численними дощами», (Творець) спускає їх не в той час, коли вони потрібні «землі». Тобто, вся енергія і розум, - користується ними не для святої землі, а в місці пустель, де є злі звірі, але для землі, щоб дала урожай, - немає жодних дощів. Так можна бачити у тих великих, - щодо чистої та щирої роботи не має він ані розуму, ані енергії та сили.
І так повинна людина звернути свої очі та серце на те, щоб дощі йшли у те місце, де вони потрібні. І це достатня міра, щоб могла дати урожай. І це зветься «часом на добро». І цим узгоджується те, як змалювали кабалісти «часом на добро», - саме коли були закінченими грішниками в Рош а-Шана. Чому не сказали, що були праведниками й залишилися праведниками? Просто людина, які б сили не дали їй, є в неї завжди можливість сказати, що вони малі. І цьому дали тлумачення: навіть закінчені грішники на початку їх створення, тобто в Рош а-Шана, і присудили їм маленькі дощі, все ж таки цього достатньо, щоб земля, тобто бажання людини, дали б плоди святості.
Я описав так докладно, щоб відкинути відмовки, бо є кілька з товаришів, що примудряються виправдовувати свої дії.
А інше пояснення, - якщо людина не заслужила виправити свої дії, щоб все йшло шляхом очищення, то навіть коли дають їй якусь життєву силу, щоб змогла користуватися цим і сама відчути трохи досконалості, щоб могла скласти хвалу й подяку Творцеві, що наблизив трохи до Своєї роботи, - ця сила повинна світити людині в час вивчення Тори і виконання заповідей, бо не приходять в царський палац в одязі з дерюги.
А якщо не заслуговує, то досконалість людина відчуває тоді, коли займається речами незначними, тобто під час їжі та питва, і решти речей, а в час, коли приходить до Тори та виконання заповідей, тоді вона відчуває свою ницість. І виходить, що саме у воротах Царя людина одягає дерюгу нікчемності, і, само собою, не можуть бути благословенними плоди, бо «проклятий не з’єднується з благословенним».
А має бути навпаки, що саме в час виконання заповідей треба відчувати себе в досконалості. І тоді людина готовить себе до того, щоб Шхіна Творця перебувала над нею. І заслуговує смаку та солодкості вищого задоволення. До того, що милосердяться над нею згори і долучає себе до вічності Творця, хай благословиться та звеличиться.
А головне, що треба зміцнитися в поняттях віри, саме там, де пробуджуються питання «хто» - і достатньо тому, хто розуміє, і «що» - і достатньо тому, хто розуміє.
І через це зрозуміємо те, що наводить Раші про вислів «Ось закон Тори», такі слова: «Оскільки «сатан» і народи світу визначають Ісраель, говорячи, - що це за заповідь така, і який сенс є в ній? – тому написано про неї «закон», «Це – Моє рішення, і не маєш ти права сумніватися в ньому». І треба зрозуміти: з цього видно, що тому й не написано про її смисл, а згідно з простим глуздом мало б бути навпаки. Тобто, коли немає кому запитати, то й не треба сенсу. Але коли запитують, - тут треба пояснити сенс. Проте, як сказано вище, щодо «закону Тори», - мається на увазі віра. І це саме там, де запитують, - там має бути відповідь вище знання.
І разом з тим зрозумій також те, що сказали: «Прийде мати і очистить свого сина». І яке відношення має червона корова до золотого тельця? Чи це тільки тому, що збігаються назви, - що тут написано «корова», а там – «теля», - і це вся близькість? Однак, як сказано, гріх золотого тельця був, як написано в Передмові книги Зоар, - «мі – еле», бо сказали: «Еле» – Всесильний твій, Ісраель». Тобто категорія знання, а не категорія «мі», що зветься хасадим, що є властивістю віри. Тому й з’являється справа з червоною коровою, бо це є віра вище знання, і це буде спокутою утворенню тільця.
Ваш друг, Барух Шалом,
син мого пана, батька й учителя, благословенна пам’ять праведника, Бааль Сулама Ашлаґа.