Лист 18

(переклад з івриту)

Учням моїм, хай будуть живі.

Фактично отримав листи від …, а решта товаришів лінуються в писанні, тому що вони думають, що якби був би якийсь зиск від обміну листами. Тож виникає запитання, - завдяки чому дійсно можуть з’явитися прибутки. Є такі, що думають, що на всі їхні запитання вже мають вони пояснення, і якщо так, то яка потреба є в запитаннях, чи ж не лежать уже в них у скриньці пояснення, і бракує лиш тільки виконувати те, що вони вже давно знають.

Або є хтось, хто натякає йому, що поки що не виправив свої погані риси, і коли так, то що він має на увазі, - чи може він думає повідомити мені, що тужить про це вдень і вночі, тобто, що в нього це як «Гріх мій переді мною завжди». Тобто, що завжди він турбується і сумує про це, а інші турботи його не гнітять, то якби саме це він мав на увазі, я дуже тішився б з цього.

Проте, все ж таки написано: «Турбота в серці людини, - хай розкаже це іншим», і досить тямущому. А оскільки свято Шавуот наближається, і великої підготовки ми потребуємо аби заслужити отримання Тори, то я наведу тут дещо від імені мого батька й учителя.

Тема ця наводиться в брошурі «Порука», і ось його слова: «І буде, якщо послухаєте Мене – і будете мені обранцями з усіх народів, бо Моя вся земля, а ви будете царством священиків і святим народом». І я не буду довго зупинятися на важких питаннях, а головне, що пояснено там, що завдяки народу Ісраеля, які більше за всі народи здатні наблизитися до Творця, буде потім дано благо решті народів.

Тому знайте, товариші мої, оскільки були ми в товаристві зі «світочем Ісраеля» благословенна його пам’ять, то ми більш здатні наблизитися до Творця, лише треба нам слухати Його голоса і дотримуватися союзу з Ним, а голос «живого Арі» певно не полишить нас. І як були ми близькі до нього, то певно він замовляє слово за нас, і почуємо його голос, «при вході до святилища», бо коли людина наближається до святості, тоді чути Його голос, і напевне нам все вдасться.

І це є поняттям «Заради братів і друзів Моїх говоритиму: мир тобі». Це означає, що саме через братерство та дружбу «говоритиму мир», інакше говорив би суперечки та бійки? Дивно це.

Коментатори пояснили, що «говоритиму мир тобі», тобто, про Єрусалим. І треба зрозуміти: за нашою методикою Єрусалим називається серцем світу. А щодо душі «Єрусалим» зветься серцем людини, тобто бажання людини називається Єрусалимом. І там існує суперечка. Тобто, існують бажання народів світу, з яких складається людина, і є там бажання «ісраеля», і кожен з них прагне панувати над іншим.

Виходить, що в серці, що зветься Єрусалимом, бажання б’ються і протирічать одне одному, отже, немає влади ні в кого. І само собою, немає жодного, хто зміг би здобути собі досконалість. Це проблема, про яку сказав Раба: «Прошу вас, щоб не успадкували пекло двічі». Тобто, що існують страждання як від матеріальних бажань, так і від духовних бажань.

І це ведеться в учнів, які починають входити в роботу Творця. А оскільки жоден не може показати свою силу, виходить що вони як розбитий посуд. Тобто, бажання, котрі з’являються після розбиття. Коли примішалися іскри святості, що звуться іскрами віддачі, до іскор кліпот, котрі звуться іскрами отримання.

Але ж, «Заради братів і друзів Моїх», тобто, через те, що метою творіння було насолодити створіння, а в місці ненависті не годиться розкриватися світлу Творця, котре зветься світлом любові, то «говоритиму: мир тобі». Де «тобі», тобто «в серці», буде мир.

І це відповідно до «Зажадав Творець жити серед нижніх», аби бути з нижніми в любові і в братерстві, і в дружбі, щоб нижні осягли б світло Творця, як написано «Послухаю, що говоритиме Всесильний, - чи говоритиме мир народу Своєму і прихильним до Нього, аби не повернулися до глупоти».

Тобто, в час, коли чують голос Творця, що говорить до серця, як «Хто приходить очиститися, допомагають йому». І пояснює святий Зоар, що допомагають йому святою душею, тобто, серце чує голос Творця, тоді одержує владу над усіма бажаннями саме голос святості, тобто бажання віддачі. І, само собою, не повернеться вже до свого глупства, тобто, не згрішить знову, оскільки всі бажання отримувати підкорилися бажанню віддачі.

І тоді розкривається серцю вся приємність блага, і тоді вже є місце в серці, щоб перебувала там Шхіна. І розкоші, і солодкість, і приємність, і дружність розповсюджуються і сповнюють усі органи людини. І це саме тоді, коли чують голос Творця, - тоді тіло підкоряється і підневолює себе святості. А тіло робиться тоді категорією «раб, що служить святості». Але ж коли не удостоюються чути голос Творця, тоді бачать інакше. Як говорить вислів: «Віддав Ти нас, як вівці на поталу», тобто всі бажання святості, вони як іжа, котру поглинає бажання отримувати.

«І ненависники грабують його», тобто, бажання отримувати грабує всю наснагу, котра була для святості, і забирає собі.

Тобто, якщо і займаються іноді Торою та духовною роботою, то воно забирає всю енергію, котра є від цього, і працюють тоді без жодного смаку й запаху. «І серед народів розсіяв нас», - бо всі сили віддачі розсіялися під владою отримання, що зветься «народами».

«Продав Ти народ свій за безцінь», тобто навіть коли немає жодної втіхи в роботі отримання, все ж, коли треба зробити якусь дію у віддачі, - вже немає ніякої сили, оскільки вони панують.

«І не сперечався про їхню ціну», тобто, не треба й задоволення, коли займаються чимось матеріальним, але коли є тінь, навіть сумнівна, того, що буде якась користь для отримувача, - вже є сила працювати. Також і навпаки, якщо є при тому тінь, навіть сумнівна, що вийде з цього якась заповідь, - відразу запановує отримувач.

Адже приховання настільки велике, що все, що стосується «ло лішма», дано робити, а все, що належить до «лішма», настільки бридке і нице, і зневажене, що всіма силами відганяє від себе думку, оскільки природа людини така, що не може терпіти негідні речі.

І це є поняттям «Зробив нас ганьбою для сусідів наших, глумом та насмішкою для оточення нашого». Це означає, що бажання отримувати, котре зветься народами, що живуть по сусідству з нами, тобто, в серці, то ці народи глузують і зневажають дії «лішма», глумлячись на всі лади, так, що аж немає в нас і сил проти них.

Виходить з цього, що всі старання людини – аби сподобатись Творцеві, і намагатися удостоїтись чути голос Творця, котрий сказав: «Заради братів і друзів Моїх говоритиму: мир тобі», і голос Творця, котрий удостоїлись ми чути, коли були в товаристві з голосом «живого Арі», і певно, він турбується про нас.

А нам треба лише стояти на сторожі. Щоб знали ми поганий стан наш, що утворився, щоб не просити у Творця надлишків, а лише просто життя в святості. А «тому, хто приходить очиститися, допомагають йому».

І з цього зрозуміємо слова Мідраша, - кийок та хліб дані з небес зв’язаними один з одним. І треба запитати, - чи не заперечують вони один одного? А справа в тому, що «кийком» називається категорія страждань. А «хліб» - це категорія насолоди.

А означає це, що людина удостоюється двох речей разом, тобто, що відчуває смак страждань, коли працює «ло лішма», тобто, ради отримання, а смак насолоди вона відчуває, коли працює ради віддачі, і тоді станеться «і щоб не повернулися до глупоти».

Підписую з благословенням, і удостоїмось отримання Тори.

Барух Шалом Алеві Ашлаґ,

син пана мого, батька й учителя, благословенна пам’ять праведника, Бааль Сулама.