Бней Барух Академія кабали

Ось, повідомляю тобі: щойно отримав листа, що дуже засмутив мене, про те, що передали мій святий твір в руки сторонніх людей, знущатися з нього як їм завгодно, а тепер зрозумій мене і моє попередження, подвійне й потрійне про збереження таємниці. А чому я не послав свої брошури до цього дня, бо боявся цього, тому й хотів надіслати перш за все брошури раву ..., хай удостоїться доброго життя, і раву ..., хай удостоїться доброго життя.

І ось, те, чого боявся я, сталося мені, і руки недорослих знаннями зрадили мене, роблячи те, чого я не наказував, після великого мого попередження не розкривати моєї таємниці жодній людині, хай би то хто. І от, зганьбили мене в очах покоління, і оскільки підставили перешкоду мені на шляху моєї піднесеної роботи, - приносити задоволення Господареві моєму, - хто може пробачити їм це? І на небесах Свідок мій, - про труд мій з усіх моїх сил передавати святість Творця для того покоління.

Однак, сітра ахра завжди знаходить своїх людей, які виконують її місію, аби чинити мені перешкоди в усьому, куди б я не повернувся, аби робити благо іншим. І разом з цим, «більше тих, які з нами, ніж тих, які з ними», і Творець не затримує мені винагороду, і поступово я йду і очищаю шлях, коли менше, коли більше, але завжди (є винагорода) з прибутком, хвала Богові, аж поки удостоюся я повалити всіх ненависників Творця з допомогою Його імені, великого та грізного.

А ти – не бійся страху дурників, а ті, хто обмовляє, - «мізинець мій товщий за їхні стегна». Так побажав Творець, і так створив мене, і хто скаже Йому «що робити Тобі та що Тобі вдіяти». Бо заслуга мого вчення більша за заслугу їхніх батьків, і так сучасники пророка Амоса ганьбили його й говорили, що не було Творцю на кого покласти Свою Шхіну, як тільки на цього заїку, як написано в Мідраші «Псікта».

Однак написано: «Уста істини встоять навіки, а язик брехливий – лише на мить», бо в підсумку люди істини – вони переможці. Амос залишився, живий та існує на віки вічні, а хто чув або знав, що сталося з його супротивниками?

Так і тут: злі язики можуть нашкодити лише подібним собі, і виходить, буря відбудеться над головами грішників, а істина живе й існує, не слабне від різної облуди, а ще й зміцнюється через неї. Як засіяне поле, що набуває сил завдяки гною та відходам, які викидають. І благословення поля збільшується й примножується через них, по волі Творця.

Поки що не відчуваю я шкоди, яка буде мені завдана ними в розповсюдженні мого вчення. Тому не знаю, чи готувати мені якийсь спосіб впустити світло і врятувати його від їхнього зла. Але ж напевно, що коли відчую якусь шкоду, буду я «мститися й пам’ятати їм», за законом Тори, і поміряюся силою з ними, і все, що знайде моя рука в силі зробити, те і робитиму, бо Всесильного я страшуся, і немає іншої сили крім Нього, і тямущому достатньо.

А загалом, заради себе самого знай, що не на славу й не на потребу собі написав я цю книгу, а виключно для Творця, хай благословиться. Бо побачив я велику плутанину речей в працях Арі, причина якої в тому, що Арі не писав і не впорядковував їх сам, рукописи, як годиться для глибини цієї піднесеної мудрості. А рав Хаїм Віталь, в той час, коли чув і записував ці речі, поки що не був на ступенях досконалості, необхідних для осягнення почутого в його коренях, бо був тоді молодим. Тридцять років було йому, коли постав перед Арі, як написано у «Вратах кругообігів», такими словами: «І нині, в рік 5331 від сотворіння світу, коли я, 29 років від народження...» І тоді в Песах вже служив Арі. А в переддень суботи тижня глави «Матот-Масаей», у перший день місяця ава, року 5332, захворів [Арі], а в третій день наступного тижня, п’ятого ава, звільнився для життя в світі прийдешньому.

І ось, ти бачиш, що в час відходу Арі, було йому [Х.Віталю] лише тридцять років, а Арі жив тридцять вісім років, як відомо. І ще написав там, що в час відходу Арі не було там р.Хаїма Віталя, і ось написане ним, слово в слово: «Розповідав мені р. Іцхак а-Коен, що в час відходу мого вчителя, коли вийшов я від нього, увійшов він (тобто р. Іцхак), і заплакав перед ним, і сказав: «І чи це та надія, те, чого ми жадали всі за вашого життя, - бачити благо і Тору, і мудрість велику в світі...» І відповів той йому: «Якби знайшов я навіть одного лише повного праведника серед вас, не забрали б мене з цього світу дочасно». І ще говорячи про це, запитав про мене, і сказав: «Куди пішов Хаїм? І чи в такий час покинув мене?» І дуже засумував, і зрозумів з його слів, що бажав він передати мені якусь таємну річ. Тоді сказав йому [р. Іцхак]: «Що ж робитимемо віднині й надалі?» І сказав йому: «Скажи товаришам від мого імені, щоби з цього дня й далі не займалися б зовсім цією наукою, якій я вас навчав, бо не зрозуміли її як належить, а лише Хаїм Віталь один займатиметься нею сам, пошепки, таємно». І сказав (р. Іцхак Коен): «І чи, боронь Боже, немає більше надії?» Відповів: «Якщо заслужите, я прийду до вас і навчатиму вас». І сказав йому: «Як же ви прийдете і будете навчати нас, після того, як ви покидаєте нині цей світ?» І сказав йому: «Немає тобі діла в таїнствах, - яким буде мій прихід до вас...» І відразу відійшов у життя в світі прийдешньому».

Я так багато переписав зі слів книги «Врата кругообігів» р. Хаїма Віталя, щоби побачив ти, що Арі заборонив р. Хаїму Віталю навчати своєму вченню інших і це тому, що тоді не зрозумів тих відомостей, що чув від Арі, досконало. І це є причиною, що не бажав навіть упорядкувати тексти того, що чув від свого вчителя, і впорядкували це ті, хто прийшов після нього, третє покоління. І це р. Яків Цемах, і р. Меїр Попирс, і р. Шмуель Віталь. При цьому в кожного з тих упорядників не було всіх писань Арі повністю, бо шістсот аркушів з цих писань були викрадені за життя р.Хаїма Віталя, і з них склав р. Яків Цемах більшу частину «Ец хаїм», і ще деякі твори. А одну частину наказав і повелів р. Хаїм Віталь поховати з ним в могилі, і так і зробили. А третю частину залишив у спадщину сину своєму р. Шмуелю Віталю, і з них було складено відомі «Вісім врат». А потім через довгий час зібралися від р. Якова Цемаха, і велика група мудреців, і вийняли третю частину з могили, і складено було з неї перше видання і наступне видання «Ец хаїм» і «Олат тамід», і ще твори.

І ось, дивись, що кожного разу приходило до рук укладача лише третина від загального об’єму писань, які разом є єдиною суттю і єдиною будовою, і дай Бог, щоб вистачило. І оскільки була в них лише менша частина всіх писань, не зрозуміли глибину мудрості тоді, і дуже заплутали речі тим, що не розуміли, як їх впорядкувати.

І знай достеменно, що не було поки що з часів Арі до цього дня того, хто зрозумів би методику Арі в її коренях, бо було легше осягнути розум великий і святий, буквально вдвічі більший ніж у Арі, ніж зрозуміти його методику. Яка побувала в багатьох руках, починаючи з того, хто чув це і першим записав, до останніх упорядників в той час, коли ще не осягли ці речі в їхніх основах у вищому корені, і кожен перевертав і переплутував ці речі.

І ось, вищою волею Творця удостоївся я втілення душі Арі, не через мої добрі справи, а вищим бажанням, яке вище і мого власного розуміння, чому обрано мене для цієї дивної душі, якої не удостоїлася жодна людина з часу його смерті до цього дня. І не можу продовжувати про це через те, що це не в моїх правилах, - говорити про дива, просто побачив я в цьому свій обов’язок через те... Заспокоїти твій дух перед лавою зухвалих вод, від рабів, що пориваються на своїх господарів, «і вивергнуть їхні води багно та мул», і впадуть в своїх затіях, які вчинила їхня тваринна душа, коли ще не зрозуміли до пуття, як відокремити її від духовної душі. Бо знай, що не можна боятися таких сил, що течуть лише, аби знести все святе, - хай нас омине!, - і Творець визволяє нас від їхніх рук.

І я думаю, що повіриш мені, тому що це не мій шлях, скільки існую, брехати та перебільшувати, або гнатися за шанобою та здобуттям імені серед дурнів тощо, від яких я, до цього дня, страждав, і не було мені бажання навіть воювати з ними.

А для більшої наснаги, щоби не заплутався ти через ці воїнства сітри ахри, повідомлю тобі вірний знак, який ми отримали від Арі, аби знати хто справжній праведник, а хто праведник не справжній, але достойний бути праведником, бо через це треба також шанувати його. Чи може ти вважаєш, що ми маємо кидати жереби, щоби взнати, хто робітник Творця, а хто ні? Бо знамення та дива не вирішують в цьому нічого, як це відомо між хасидами, а якщо так - потрібен нам жереб? - хай нас омине навіть згадувати про це.

Однак, знай, що це питання задав р. Хаїм Віталь Арі, і тлумачено це в книзі «Врата духа святості», яка є сьомими «Вратами» з восьми, відомих від Арі, стор.1. І ось цитата, слово в слово: «А знак, який дав мені мій вчитель, це, коли ми бачимо, чи обґрунтовує він всі свої слова, або ж чи всі його слова ради небес, і не відмінить навіть одну літеру зі своїх слів (спирається на сенс: «одну букву, якій навчився від товариша, і треба...» як відомо тим, хто знає мудрість) і також вміє пояснити таємниці Тори та її секрети, такому певно зможемо вірити». І сам р. Х.Віталь завершує про цю ознаку, і ось його слова, дослівно: «І за його словами зможемо знати і визнати велич його й висоту його – по знанню його».

А пояснення таке, як сказано перед цим, що якщо чоловік – праведник і «хасид», і займається Торою, і молиться з наміром... від нього створюються ангели і духи святості, що є сенсом: «Виконує одну заповідь, - купляє собі одного захисника»... А пара, що виходить з його рота, робиться будовою для душ перших праведників, - спуститися вниз, навчати Торі того чоловіка, і т.д., дивись там.

І ще говорить там, що коли заповіді не в досконалості, утворюються з цього ангели і духи недосконалі, і вони називаються «вісниками» і т.д. І цьому дано ознаку, згадану вище, якщо Тора та заповіді досконалі, то удостоюється досконалого осягнення і вміє пояснити всі таємниці Тори. А якщо він недосконалий в цьому, тобто вміє пояснити лише трохи, певно, що дії його недосконалі.

І ось, всі ті, які можуть сперечатися зі мною, це тому, що не розуміють навіть моїх слів, і як можна вважати їх закінченими праведниками? І ось, дав я тобі в руки чітку ознаку.

І вже писав я тобі, що книга моя не потребує згоди, оскільки я не додав до слів Арі жодного слова, і також уже склав покажчик місць по кожному положенню, показати їхнє місце в працях Арі, а Арі не потребує згоди наших сучасників. І зробив я це з глибоким наміром, тому що бачив прийоми сітри ахри проти мене заздалегідь, і майже непомітна моя власна робота і додавання в усіх двох цих коментарях. І якщо так, як утримають позицію та бій проти цієї брошури, і якщо буде в них претензія до того, що я вчив, - а я знавець в працях Арі більший за них, - то це не претензія, і не варто було б їм тринькати час на вітер, а було б їм це вільним часом вдивитися в труди Арі, а оскільки склали руки, поїдатимуть нині свою плоть.

І я бажаю всього доброго тобі, і всього доброго ... і ..., і скажи йому, що всі його шляхи подібні до того, коли намір його добрий, а дії недобрі, а все слідує за ділами. Але що зроблю йому, адже він – кістка й плоть моя, і в будь-якому випадку хай повідомить мені докладно весь порядок цієї справи, як сталося це з початку і до кінця, і я відповім йому.

І я прошу тебе дуже відповісти мені, - твоя думка про цей мій лист, і ще про те, що робиться між вами, докладно і вельми детально, бо я маю знати всі деталі, аби знати, як тримати щит, бо справа ця не мала, - робота Творця це.

Єгуда