217. Якщо не я собі – хто мені?

Почуто двадцять сьомого дня першого адара

(переклад з івриту)

«Якщо не я собі – хто мені, а якщо я для себе – то що таке я?» І це є взаємно заперечливим твердженням. А справа в тому, що людина має виконувати всю свою роботу в категорії «якщо не я собі – хто мені», як ніби немає нікого, хто міг би виручити її, а «В устах твоїх і в серці твоєму виконати це». Тобто, категорія винагороди й покарання. Але, віч-на-віч з собою, тобто для самої себе, людина повинна знати: «якщо я для себе – то що таке я?» Тобто, все під особистим управлінням, і ніхто не може зробити нічого.

А якщо скажеш, що коли все під управлінням, то в чому сенс роботи: «якщо не я собі, - хто мені»? Справа в тому, що завдяки роботі в стані «якщо не я собі, – хто мені», людина удостоюється особистого управління. Тобто – осягнути це. Інакше кажучи, що все йде шляхом виправлення. А дарування додаткової приязні, що зветься «сини Творцю», - це розкривається лише коли цьому передує робота в категорії «якщо не я собі – хто мені».