198. Свобода

Почуто в 1938 році

(переклад з івриту)

«Харут» (викарбувано). Читай не «харут», а «хейрут» (свобода). Пояснюється, як написано: «І запиши їх на скрижалі серця свого». Так от, пишуть чорнилом, яке є категорією чорноти. І кожного разу, коли людина пише, тобто, коли вирішує, як поводитися, а потім повертається до минулого, - це через те, що стерлося написане. І треба щоразу писати, так, щоб було «харут», щоб було висічено на серці, і не було б можливості стерти.

І тоді, негайно удостоюється свободи. Бо це є клі для свободи, - те, наскільки записано в його серці. У тій мірі, в якій врізалося, - таке й визволення. Адже основа клі – це порожнина (івр. «халаль»), і це «Серце моє порожнє в мені». І тоді він удостоюється свободи від ангела смерті. Оскільки ницість – це і є Сам (ангел смерті), і людина повинна пізнати його в повній мірі. І переборювати його, аж поки Творець не допоможе їй.