Бней Барух Академія кабали

Я думаю, що не потрібно мені писати для вас так багато слів Тори, бо є у вас скільки завгодно і навіть більше, в рукописах і в друкованому вигляді. Однак, хто знає, чи бачаться вони вам все ще як нові, - Того, «Хто поновлює в доброті Своїй кожен день, завжди, творення світу». І тому людина вихваляє, захоплюючись лише від нового.

Ось, перед Песахом написав я вам нові тлумачення Тори, як кажуть: «Свято – коли працював у Торі» (Торі свята). І разом з ними зрозумієте слова мудреців про трепет перед небесами, що «весь цілий світ було створено тільки щоб повеліти про це». І потрібно уточнити: мало б бути «про цю»? Адже малхут, яка є суттю галахи і суттю трепету перед небесами, називається «ця», як відомо, а Творець називається «цей». Але відомо граматикам: коли ми говоримо про щось в чоловічому й жіночому роді разом, виражаємо це в чоловічому роді. А Творець називається «цей», згідно з написаним і зі словами мудреців: «Бо готує Творець влаштувати танок для праведників, і кожен вказує пальцем своїм і говорить: «Ось, це Всесильний наш... це – Творець, сподівалися на Нього» і т.д. Але до того виправлення, - влаштування танцю для праведників, де танець (івр. «махоль»), за суттю «мехіла» (прощення), - сказано: «І хай не входить в будь-який час у святилище». А отже – оберт колеса на 28 відтинків часу, 14 на добро і 14 навпаки, як відомо. Але «бе-зот» (з цією) увійде Аарон у святилище». Тобто з тими 14-ма, що на добро, що зветься «зот» (ця). І це те, що сказали мудреці: «Увесь цілий світ було створено тільки щоб повеліти про це», тобто про єднання Творця та Його Шхіни, що звуться тоді «це». Бо до цього мають піднятися в трепеті піднесеності, тобто в перетворенні отримання на віддачу. А Той, хто віддає, адже Він вище колеса, звісно, може чинити Свій вплив у будь-який час, навіть тим 14-ти, що «навпаки». Адже з боку віддачі, немає тут, боронь Боже, ніякого зла, як уже докладно пояснено.

І це сенс слів: «Збережи цю навіки – для основи думок серця народу Твого». Бо весь час, поки не удостоїлися поєднатися з Творцем в одній думці, а двома думками... тому ми просимо «збережи цю», - дай нам силу та міць увійти в святилище, дотримуючись написаного «бе-зот» (з цією) увійде Аарон у святилище». «Пам’ятай» і «дотримуйся» одним висловом сказано». І цим піднімемося щоб об’єднатися в істинній єдності, благословиться ім’я Його і піднесеться у вічній будові.

Написано: «Не мовчіть і не давайте мовчати Йому, допоки не затвердить і не зробить Єрусалим славою на землі». І так ми відправляємо наші прохання увись, «удар за ударом», невтомно і невпинно, і ми абсолютно не слабшаємо від того, що Він не відповідає нам, через нашу віру, що Творець, благословен Він, чує молитву. Але чекає на нас, тієї миті, коли будуть у нас келім отримати вірне благо. І тоді дістанемо відповідь на кожну з молитов, за один раз, бо «не збідніє рука Творця».

І це те, що каже писання: «Хлопчиків, які не мають жодної вади... і які мають сили стояти у царському чертозі», щоб навчити тебе, що - навіть ті, хто удостоївся прощення гріхів, які стали як заслуги, і цим розкрилося заднім числом, що немає в них жодної вади, - разом з цим, потребують вони ще й сили стояти у царському чертозі. Тобто стояти й молитися, і чекати, невтомно, а «удар за ударом», допоки не здобувають довершеного бажання від Творця.

І тому потрібно вчитися цій роботі до того, як входять у царський чертог, тобто в царину сили та могутності, щоб стояти наче стовп залізний, допоки не здобудемо бажання від Творця, як написано: «не мовчіть самі». Не дивлячись на те, що Творець виглядає наче мовчить і не відповідає, - щоб не спало вам на думку через це, мовчати також, боронь Боже. «Не мовчіть самі». Не на це скеровував Творець своїм мовчанням, а щоб надати вам силу пізніше, стояти у царському чертозі, тоді, коли не буде у вас жодної вади. І тому «не давайте мовчати Йому» і т.д., і зрозуміло, що всім роботам навчають, поки перебувають ще поза чертогом, бо пізніше не час об’єднання робіт, як зрозуміло.

І я прощаюся, бажаючи миру всім учням, і через мої клопоти не зможу відповісти докладніше, і сподіватимусь на Творця й на Його благо.

Єгуда Лейб