194. Сім повних днів

Переписано з записів мого батька і вчителя

(переклад з івриту)

Поняття «сім повних днів «кідуш левана» (освячення Місяця), - бо прийнято чекати до семи повних днів, і також виходу суботи. А не так, як заведено, що коли припаде вихід суботи посередині семи днів, - тоді й благословляють Місяць, або як коли вийшли сім днів повністю, - і не чекають до виходу суботи. Не так треба, а необхідно саме чекати як пройдуть всі сім повних днів, і також якраз на виході суботи.

А справа в тому, що Місяць – це категорія малхут, звана «сьома» (івр. «швіїт»), і суть цього: «Адже в мені Він» (івр. «ше-бі гу»). Тобто, коли субота наповнюється від шести днів діяння, що звуться «Він», говорить субота: «В мені Він». Де «Він» - це «Сонце», а «в мені» - це «Місяць», що отримує від Сонця все своє світло, а свого немає в нього нічого. Однак є в Місяці дві особливості, звані «субота» і «нове» (івр. «хадаш»). Тому що малхут сама визначається також як чотири категорії, відомі як ХУБ ТУМ. При чому три перші (хохма, біна, тіферет) – це як субота, тобто вони є трьома трапезами, які називаються і вказуються в Торі як три рази наведене слово «сьогодні». А четверта категорія, що в ній, є суттю виходу суботи, або «нового», що не включені в поняття «сьогодні». Бо це ніч, а не день.

І не варто утруднювати питання, що, мовляв, перша трапеза суботи також відбувається вночі, то як її називають в Торі «в цей день»? Однак, ніч суботи – це «день один, відомий Творцю, - не день і не ніч, і буде так, що у вечірній час буде світло». Тоді як ніч виходу суботи, - поки що темрява, а не світло. Тому вказали нам мудреці в Усній Торі, накривати стіл також після виходу суботи, щоби виправляти також і цю пітьму і ніч, котрі залишаються поки без виправлення. І це називається трапезою «мальве малка» (проводи цариці), що, як відомо, живить і довершує ту «кістку луз», що є суттю бхіни далет, яка не отримує нічого від трьох суботніх трапез, як пояснено. Однак ця бхіна далет все більше доповнюється як «місяць сьогодні», що є суттю «кідуш а ходеш» (освячення місяця), адже Ісраель освячують часи. Тобто, той «шееріт» (букв. «залишок»), що не отримує поживи від трапези суботи, як сказано.

І тому, навіть первосвященик серед братів своїх, вище якого немає святості, тому й попереджений і стоїть на тому, щоби не осквернився б нечистотою мертвого – будь-кого з його рідні. Застерігає його писання: «А лише від «шееро» (тут: «дружина його») своєї, близької йому, нею може осквернитися». І зрозумій, разом зі сказаним вище, що вся вища святість від суботи приходить, а через те, що ця «кістка луз», тобто бхіна далет, яка зветься «шееро» (букв. «його залишок»), не отримує від трапези суботи, тому первосвященик не вільний від того, щоб осквернитися нею.

І суть виправлення, що в освяченні місяця, що воно дійсно походить від суботи та її світіння, що є суттю сказаного: «Утруднявся Моше, аж поки показав йому Творець подобу вогненної монети і сказав йому: «Таке побачиш і благословляй». Означає це, що Моше було дуже важко, бо не міг освятити його через те, що вся сила Моше, за суттю, - субота, адже в суботу була дарована Тора. І тому не знайшов виправлення для цього «залишку», в усіх світлах святої Тори, тому що цей «залишок» не живиться від усього цього, як пояснено. І тому затруднявся Моше.

І що зробив Творець? Узяв його і утворив у ньому форму всередині форми, на зразок монети з вогню, і форма, відбита на ній з однієї сторони, не подібна на форму, що з іншої сторони. Як сказали мудреці про монету Авраама, що з одного боку там – старий і стара, що є двома мірами милосердя, і юнак та дівчина з іншого боку, що означає бхіну далет, міру суворого суду, від вислову: «І жоден чоловік не пізнав її». І дві ці форми діють разом, так, що коли Творець бажає продовжити там виправлення світел суботи роботою праведників, тоді Творець показує праведникам ту форму, яка походить від трьох перших бхінот малхут, тобто що зветься у нас «бхіна бет», яку можна праведникам освячувати світлами суботи, як згадано, що є...