Бней Барух Академія кабали

... І ось, відповім вам усім разом, оскільки все витікає з одного бажання, і святість свята вже наближається, і як ви знаєте, мій звичай зосередитися в собі, і не поступатися часом у ці дні.

І також не маю я більше великих витрат для потреб харчування в свято, бо, хвала Богові, дістав я маци і вина достатньо. Але заклопотаний я тим, щоби прийняти новонародженого сина від усього, що відбувалося зі мною протягом місяців зародження, з місяця тішрей. І син дорогий мені дуже, улюблена дитина, і тому хвилюється нутро моє за нього і про всі його потреби.

Певно, ви звернули увагу на написане в попередніх листах, щоб підготувати себе плинути до Творця і до блага Його в ці дні, перед моїм приїздом до вас. Адже час придатний для цього, - якщо побажаєте, бо щодо потреб Творця і частки Творця, час і місце зовсім не розмежовують нас. А кошик матеріальності? Повісьте його собі за спину! І ми є одне.

Уже дивувалися мудреці: «Естер з Тори – звідки?» І сказали: «А Я «естер естір» (прихованням приховаю) [обличчя Своє]». А справа в тому, що «із ло лішма приходить до лішма», адже «світло, що в ній, повертає їх до добра». І якщо так, гарно запитали, - як може існувати приховання для якогось чоловіка? І навіть якщо скажеш, що грішник він, що займається Торою та заповідями ло лішма, все одно, світло що в ній, обов’язково поверне його до добра. І пояснили, що існують два приховання, відповідно до «прихованням приховаю». Одне приховання від зменшення Місяця, як написано: «меорот» (світила) – неповне написання». Бо бракує букви «вав» в світлі, що в ньому, - [написано] «мем-алеф-рейш» замість «мем-алеф-вав-рейш». Друге приховання від гріха Адама а-Рішона, тим, що «кинув у неї нечистоту», і зменшилося також у першому [скороченні], і вийшло «мем-рейш» («мар» - гіркий) –, замість «мем-алеф-рейш» («меор» - світило). А в діях сотворіння «упередив удар лікуванням», як сказано у вислові про світло: «Хай буде світло», «і стало світло», тобто [два світла] щоб було достатньо двом зазначеним вище прихованням.

І ось, силою лукавого змія, пошкодилося також друге світло. І залишилося від нього «вав-рейш», і здавна вже бракує у першому світлі літери вав, як згадано, і залишилася буря на голову змія і всіх, хто з ним. «Арур» (проклятий; алеф-рейш-вав-рейш) ти з усіх тварин»... Де з першого залишилося алеф-рейш, а з другого залишилося вав-рейш, і тому відсічено йому також ноги, і на череві своєму ходитиме, і уточни це. Бо немає мені вільного часу продовжувати. І це є суттю «ор» (світло; алеф-вав-рейш), що слугувало в сім днів сотворіння, і т.д. яке приховав Творець для праведників на час, що має прийти, і зрозумій.

Однак, всі виправлення належать тим, хто отримує світло, і оскільки вони не варті отримання вищого світла, то вони, боронь Боже, серед тих, хто постає проти світла, бо світло, за суттю, - віддача. А коли його отримують, називається «меор» (світлило), і це – внутрішня суть, що повертає його до добра, і яка облачається в клі отримання. А вище світло зодягається в букви всіх молитов, і «Він і ім’я Його є одне», і це є суттю сказаного, що були батьки наші занурені в глину і в цеглу, через єгипетських ідолів, у сорок дев’ятих воротах нечистоти. І тоді розкрився над ними Цар царів над царями, Творець, і звільнив їх. А сенс цього в тому, що треба їм було розкрити всі букви молитви, і тому чекав на них Творець. А коли дійсно закінчилися молитви, поквапився визволити їх, і «повідомлення про факт і сам факт приходять одночасно», буквально.

А праведник Мордехай, коли виховував Адасу (Естер), удостоївся її тому, що була дочкою дядька його, Авіхаїля, і хоча «Вид слави вогня Творця, як вогонь, що поглинає, на верхівці гори», пасовище добре і родюче було їй у нього, як сказано: «З правиці Його вогонь закону для них». І зрозумів у світлі праведності своєї, і притягнув на неї нитку милості, і притягненням цим продовжив властивість «лінії» до святості, чотирнадцять днів (бо властивість лінії це милість), з причини двох згаданих зменшень, за суттю «а батько її плювком плюнув в обличчя її», так що удостоївся «І було, Естер сподобалася всім, хто бачив її», навіть буквально народам світу.

А спочатку виправила зворотну сторону, тобто «що встає від лона Ахашвероша і омивається, і сідає до лона Мордехая-праведника», що означає очищення, за сенсом «(Мордехай) тлумачать як «мор дехі» (чиста мирра)», (і це те, як пояснювали, що Мордехай є сенсом перекладу Тори). Тобто, «мор» - зі сторони змія, який навів на неї нечистоту (і це суть сказаного «більшості братів своїх», а не «усім братам своїм», і зрозумій добре). І розцвіла зі світила, що в ній, буква алеф з написаного: «Не можемо Я і він жити у світі», бо «людина не живе зі змієм спільно». І удостоївся, і очистив її їй, бо притягнув до неї володаря й знайомого свого: однак, поки що «меорот» (світили) – скорочене написання, тобто, бракує букви «вав» з боку зменшення Місяця, як зазначено вище.

Однак, за це удостоївся потім «в царських шатах... і великий царський вінець». Як написано «два великих світила». І тоді «Мордехай із Тори», як сказано: «чиста мирра», тобто «свобода від ангела смерті». А отже, буквально мовою Тори. Бо все очищення – в зворотній стороні, що є «тірґум» (переклад), а повна свобода – мовою Тори.

Бо сорок дев’ять ликів - чисте, і сорок дев’ять ликів – нечисте, зі сторони зменшення Місяця це. І тому перше виправлення – утворюються келім в чистоті, а друге виправлення, це – «нове ім’я, яке уста Творця назвуть», «АВАЯ ім’я її», «і в кожному місці було кадіння і приношення імені Моєму».

І пояснював я досі розширено, дати вам скуштувати марор заповіді, якщо захочете, за сенсом «і «міреру» (гірким робили) їхнє житя», - за браком двох тисячоліть «тогу» (хаосу), хоча й нечистота змія була лише в одному світлі, як зазначено. Але поставив в залежність зіпсуття від вищої, що брак вав зменшення Місяця довів, що алеф бракує також там. І облачив їх як світло і клі, коли від світила і світла взяв алеф від світила, «меор», і алеф від світла, «ор», і склав їх одну з одною, і зробив мар-ор, а отже, ангела смерті. Бо дві літери «рейш» робляться «тав», а коли удостоюємося «мор дрор» (чистої мирри), тоді «І прийшов Творець і забив ангела смерті», - який зробився знову святим ангелом. І немає тут 49-ти і 49-ти, чаші виправдання і чаші вини, які є каф бет (двадцять дві) літери, а «Він і ім’я Його є одне», бо «не гнобитиме його ворог і злочинець не мучитиме його», «повалені будуть нечестиві – і немає їх» і т.д.

А тому спочатку треба прив’язати божество єгипетське, (десятого числа) місяця, бути залежними від Тори. «Не зможе «левакер» - віддати перевагу (або – відвідати)... а первістка, сина ненависної, визнає, дати йому вдвічі», що є підготовкою до кари первістків, сина ненависної.

І тим, що прив’язали божество єгипетське до ніжок ліжка, притягнули на себе світло дороге замість «знайомства», і «дорогий (івр. «якір» з куф) подібний до визнаного (івр. «якір» з каф)», і немає «бікур» (з куф - відвідування), а є «бікур» (з каф – первородство). Бо немає вади, як сказано: «Адже син дорогий Мені, Ефраїм, улюблена дитина» і т.д. Бо «напоумив він руки свої», і поклав праву руку на голову Ефраїма, і це... «ягня на рід», з рук «Абір Яаков» (Творця), як зазначено вище. І в чотири дні первородства зарізали його чотирнадцятого числа і «уста, які заборонили (тобто двічі, «визнаний» і «дорогий») – вони ж уста, що дозволили». І в світлі мені – Творець, і ніч, як день буде. І тоді «ягня на дім». І «в той самий день вийшли всі воїнства Творця», і т.д. «Я, а не посланець»... «І вмочите в кров, що на порозі», в нижній частині ніжок ліжка, «і прикладіть до верхнього і двох бокових одвірків», тобто виправлення, що наповнює два згаданих зменшення. Це сенс «двох «мезузот» (одвірків)», від слів «ме-зе ве-зе» (від цього і цього), за суттю віри того, хто охороняє, і віри того, кого охороняють. А дочка, яку охороняють, - вона буквально мати його в тому, хто охороняється, як пояснив я вам уже, і тоді «і прикладете до верхнього одвірка»... бо «кров має два значення», і не маю вільного часу продовжувати. І ті, хто знають, зрозуміють.

І наскільки пристрасно жадає душа моя почути від вас звістку про визволення, і благословення визволення, що звільнені ми, і т.д., бо «в місяці нісан були визволені і в нісані мають бути визволені», тобто «минуле і теперішнє» з’єднуються вдвічі, як одне, бо бачить зворотну сторону його, як і обличчя. І хай не буде це вам дивом, адже за кожним з вас тягнеться погане минуле, то як же прийде на лінію що порівнює, - з тим, хто перед ним?

Однак це лише в сенсі теперішнього, адже вічність означає теперішнє. А порівняння буде для теперішнього і минулого, тобто у тих, хто удостоюється світла правди, яке облачається лише в бажання одне й з’єднане. А все, що чимось більше за одне бажання, про подібне сказано: «Все з надлишком подібне позбавленому», а це особливо стосується злиття істинного, з визнанням серця, сповненого світлом АВАЯ по самі вінця.

І навіть коли спрямовує серце своє до небес, треба дуже стерегтися щодо єдиності бажання, щоб об’єднатися в істинному єднанні, внутрішньому усвідомленні в мірі злиття на рівні здатності Творця... Адже рука Його не буде короткою, боронь Боже, як написано: «А однак живий Я, і наповнить слава Творця всю землю».

І в цьому сенс звільнення Ісраеля, за суттю слів: «Я, Творець, Я, а не посланець, і не ангел, і не серафим», як сказали мудреці.

Бо той, в кого багато бажань, - багато посланців є у Творця, і є багато ступенів. Як сказали кабалісти, що навіть на рівні нефеш світу Асія є 125 щаблів. Але той, хто має лише одне серце і одне бажання, той не має всіх розрахунків і всіх щаблів, що утворюються завдяки серафімам, і «хайот» (звірі) і «офаней кодеш» (колеса святості). А «Був я в Нього вихованцем», улюбленою дитиною, адже служитель Творця, який має втіху від свого служіння, це явна ознака того, що і Творець має втіху від Свого вірного служителя, а навпаки, - воно, боронь Боже, навпаки.

А тому потрібно спрямовувати серце лише аби втішатися з Творцем, щоб вся утіха була б лиш Йому одному, і не засмучувати, боронь Боже, ніяким чином. Так само розумний син завжди дивиться в обличчя батькові, чи має той радість від нього, адже в нього лише одне спрямування – радувати батька і нічого іншого. І це сенс: «У свій час сказано буде Яакову та Ісраелю, що здійснив Творець», і пояснили мудреці, що ангели і серафими вчаться знанню Творця у Ісраеля, і це суть сказаного: «Бо «дуже добре» - це Сам», оскільки він розквітає «в одній», і коли забирають в нього цю силу для святості, тоді здійсниться в нас «і всією сутністю своєю». І це сенс того, що від воскресіння мертвих удостоюємося розкриття Еліягу, що розквітає в чотирьох, і тоді виправляється в нас ця сила для роботи і для підтримки «однієї», тобто «добре дуже», сподіване для нас незабаром в наші дні, амен, хай такою буде воля Його.

Цей свій лист впорядкував я лаконічно через брак часу. Однак, як побажає Творець, досить цього, щоб підготували ви себе і удостоїтися всього сказаного вище, до мого приїзду до вас, і тоді «замість того, що ставиться зелень на столі, з’явиться м’ясо й риба». Бо після, як удостоїтися всього зазначеного вище, почнете бути готовими отримати світло Творця через мене, бо це є бажанням Творця ще з самого початку, хоч це й є дивом для вас, у вашому сприйнятті. Але при всьому тому повірте мені, що не маю я наміру хизуватися, бо благо Творця є вашим благом. А якщо ви малі в своїх очах, гляньте на Майстра, який зробив вас, адже чудовий майстер не робить речі низькі та нікчемні. І цей стан духу є пошкодженням зі сторони змія, який «навів на неї нечистоту», - вважати себе низьким та ницим, і не відчувати, що Творець стоїть праворуч, також - і навіть - лише в час найнижчої ницості, а я, те, що я бачу, я скажу, що може знайде Творець принадність в очах ваших в наші дні, якнайшвидше.

Єгуда Лейб.

Знайшов я коректуру одну на першому аркуші «Птіхи», стор.2, де замість написаного мною «окрім», написано «однак», чи «лише», і, як видно, це від ... хай світить його світильник. Давно він сперечався зі мною про це слово, і тоді промовчав я йому на його «стріли», однак нині звернув я увагу, і знайшов точно у книзі Царів, 12: «Не залишилося за домом Давида [нікого], окрім одного лиш коліна Єгуди», а також в Другий книзі Царів, 24: «Не залишилося [нікого] окрім бідного люду землі», і пояснив коментатор «Мецудат Ціон», подивись там і дай мені відповідь.

А що стосується виплати численних боргів, про що просять деякі в листах, я зі свого боку запитую: чому б вам не сплатити мені борг, - поквапитися й надсилати мені лист кожного тижня, як я просив вас. Дійсно так, - всі борги з однієї заповіді розрослися.

Зазначений вище.