145. Що означає, що саме мудрим дав мудрість

Почуто в п’ятий день тижня [глави] Трума, 1943 р.

(переклад з івриту)

«Дає мудрість мудрим». І запитав: чи не «Дає мудрість дурним» слід було б сказати?

І сказав, - відомо, що «немає примусу в духовному», а кожному дається за його бажанням. А причина в тому, що оскільки духовне є джерелом життя і насолоди, то як можна сказати «примус» про щось добре? Тому, якщо ми бачимо, коли займаємося Торою та заповідями через силу, тобто повинні перебороти тіло, адже воно не погоджується, оскільки не відчуває насолоди в цій роботі, - певно, причина та, що воно не відчуває духовного, що в них. Духовного, яке є джерелом життя й насолоди, як написано в Зоар: «Там, де є клопоти, там є сітра ахра (букв. «протилежна сторона»)».

І це є причиною того, що тільки мудрим можна дати мудрість, адже дурні – не мають вони потреби в мудрості. І тільки мудрецям можна дати мудрість, тому що така їхня природа. Тобто, той, хто мудрий – любить мудрість. І це є всім його бажанням! І згідно з правилом «немає перепони перед бажанням», людина докладає всіх зусиль, щоб досягти мудрість. Тому, кінець кінцем, вона удостоїться мудрості. Отже, того, хто любить мудрість, вже можна назвати іменем «мудрець», за назвою його кінцевого стану.

Тоді як про дурня написано: «Не буде прагнути дурень до розуміння». Виходить, те, що написано: «Дає мудрість мудрим», це дає нам зрозуміти, що той, хто любить мудрість, не буде перейматися тим, що ще не досяг мудрості, хоча і доклав до цього багато зусиль. А продовжить він свою роботу, і, звичайно ж, набуде мудрості, адже він любить мудрість. Тому говорять: «Іди цим шляхом і безумовно досягнеш успіху».

Однак треба зрозуміти, що може зробити людина, адже від природи «диким ослям людина народжується»? І звідки ж візьметься в ній бажання жадати мудрості?

На це дана нам порада діяти «виконуючи Його слово», а потім «почути Його слово». Це означає, що бажаючи чогось досягти, людина робить все для досягнення бажаного. Тому тут, якщо немає у неї прагнення до мудрості, виходить, те, чого бракує їй – це бажання до мудрості. Тому вона починає докладати зусиль та діяти для того, аби здобути бажання до мудрості, - адже тільки цього їй не вистачає.

І порядок такий, що зобов’язана людина трудитися в Торі й духовній роботі, незважаючи на відсутність бажання до цього. І це називається «зусиллям». Тобто, коли діють, попри те, що немає бажання до того, що роблять. І це так, як сказали мудреці: «Усе, що в руці твоїй і в силі твоїй робити – роби». І чудодійною силою знання, утвориться в людині бажання та пристрасть до мудрості. І тоді здійсниться в ній написане: «Дає мудрість мудрим». І тоді вона удостоюється стану: «Почути Його слово». Тобто, те, що було раніше дією, що є «дія без бажання», - людина заслуговує бажання до цього.

Тому, якщо ми хочемо знати, хто любить мудрість, то повинні дивитися на того, хто докладає зусиль для мудрості, хоча поки й не удостоївся бути одним з прихильників мудрості.

А сенс такий, що завдяки своїм зусиллям він удостоїться бути серед тих, хто любить мудрість. А потім, тобто після того, як буде в нього бажання до мудрості, тоді заслужить і саму мудрість. По суті виходить, що бажання до мудрості – це клі, а мудрість – це світло. Це і зветься, що «в духовному немає примусу».

Світло мудрості означає світло життя. Бо мудрість розуміється нами не як засвоєне розумом, а як властивість самого життя, що є сутністю життя, буквально. В такій мірі, що без цього людина вважається мертвою. (Тому можна сказати, що з цієї причини світло хохма (букв. «мудрість») називається світлом «хайя» (жива).