128. З голови тієї сочиться роса на Зеїр Анпін
Почуто в третій день тижня [глави] Мішпатім (27 лютого), Тель Авів, 1943 р.
(переклад з івриту)
«З голови тієї сочиться роса на Зеїр Анпін». Поняття волосини (івр. «сеара») і білини, коли під кожною волосиною є лунка. І це поняття: «І в бурі (івр. «сеара») уразить мене». І це сенс написаного: «І відповів Творець Йову із бурі». І це значення написаного: «Це дасте, кожен, хто переходить до врахованих, половина шекеля з шекеля святості». І це смисл вислову: «Бека (вага половини шекеля) за голову, дати на покуту душ ваших».
Зрозуміти поняття «волосся»: сенс його - чорнота і чорнило. Тобто, коли людина відчуває віддалення від Творця, тим, що є в неї сторонні думки, це зветься «сеарот» (волосся). А «хіврета» зветься білина, - це в той час, коли дається людині світло Творця, і завдяки цьому вона наближається до Творця, і обидва разом називаються світлом і клі.
А порядок роботи такий, що коли людина пробуджується до роботи Творця, - і це завдяки тому, що удостоюється «хіврети», і відчуває тоді в роботі Творця життєву силу і світло. А потім приходить до неї якась стороння думка, через яку вона падає зі свого ступеня та віддаляється від роботи. Чужа думка називається «сеара» (буря) та «саара» (волос). А під волосом є лунка, що означає недолік та отвір в голові. Адже, перш ніж відвідали людину сторонні думки, її голова була досконалою, і була вона наближеною до Творця. А через чужі думки вона віддаляється від Творця.
І це визначається як те, що вже з’являється в її голові недолік. І своїми жалями про те, що це сталося, вона викликає появу з цього отвору водного джерела. А з волоса робиться канал для передачі світла, і цим визначається, що удостоїлася «білини».
А потім з’являються їй знову сторонні думки, і через це робиться знову віддаленою від Творця. І знову утворюється лунка як отвір та недолік в голові. І через жаль, яким шкодує про це, ще раз викликає появу «водне джерело». І тоді з волоса робиться «трубка» для передачі світла.
І так триває порядок: щоразу повторюється зазначений вище стан підйомів та падінь, доки не примножиться це «волосся» до повної міри. Адже кожного разу, коли людина знову і знову виправляє, вона притягує світло. І це світло називається «роса». І це сенс сказаного «Бо голова моя повна росою», тому що світло приходить до людини поперемінно, і кожного разу людина отримує наче крапля за краплею. Коли ж завершується її робота, коли приходить людина до повної міри, до «що не повернеться знову до глупства свого», вважається, що з цієї роси буде оживлення мертвих.
І в цьому сенс «бека» (також – «западина»), що означає, що сторонні думки роблять людині вибоїни в голові.
І також поняття «половини шекеля», тобто наполовину винний, наполовину виправданий. Але слід розуміти, що ці половини не відбуваються одночасно, а в будь-який момент мусить бути цільна річ. Адже якщо людина порушила одну заповідь і не виконала її, вже вважається не «половиною», а закінченим грішником. Але за два рази. Коли одного разу вона – праведник, тобто злита з Творцем, і тоді вона повністю виправдана. А коли трапляється падіння, тоді вона «грішник». Що є сенсом сказаного: «Створений світ тільки або для абсолютних праведників, або для абсолютних грішників». Тому називається «половина», бо має два стани.
І це: «Спокутувати душі ваші», тому що завдяки «вибоїні», коли людина відчуває, що її голова є недосконалою, адже коли проникає якась стороння думка, тоді її розум не в згоді з Творцем. А коли вона жалкує про це, це приведе її до того, щоб спокутувати свою душу. Через те, що якщо кожного разу вона повертається в каятті до Творця, вона притягує світло, доки не сповниться світлом як «Бо голова моя сповнена росою».