121. Подібна до суден торгових

Почуто

(переклад з івриту)

Щодо вислову: «Подібна вона до суден торгових, здалека приносить хліб свій». Ось, в час, коли людина вимагає і відстоює: «Усе моє!», тобто щоб усі її бажання були цілком присвячені Творцеві, тоді сітра ахра (букв. «інша сторона») збуджується проти неї і також твердить: «Усе моє!»

І тоді починається торгівля. Торгівлею називається, коли людина хоче купити якусь річ, і покупець та продавець судяться про вартість. Тобто кожен наполягає, що правда на його боці. І тут тіло дивиться, - кого йому варто слухати: одержувача, чи силу віддачі, адже вони обидва ясно стверджують: «Все моє!» Оскільки бачить людина свою ницість, - адже є в ній проблиски незгоди дотримуватися Тори та заповідей, навіть на дещицю, (букв. «як кінчик літери юд»), а все її тіло твердить «Все моє!»

Тоді «здалека приносить хліб свій». Тобто, з віддалення, коли людина бачить наскільки вона віддалена від Творця, і шкодує про це і просить у Творця, щоби наблизив її, - «приносить хліб свій». Поняття «хліб» означає віру. Так людина удостоюється постійної віри, адже «Зробив Творець, щоби тремтіли перед Ним». Тобто будь-яке віддалення, котре людина відчуває, - Творець дає їй ці стани для того, аби була в неї потреба прийняти на себе трепіт перед небесами.

І в цьому сенс сказаного: «Адже не хлібом єдиним житиме людина, а всім, що виходить з уст Творця». Означає це, що життєва сила святості, що в людині, приходить не тільки від наближення до Творця, тобто «входів», що означає - входів у святість (віддачу) але також внаслідок «виходів», тобто віддалення від Нього. Коли через те, що сітра ахра зодягається в тіло людини і стверджує, справедливо претендуючи, - «Все моє!» то завдяки подоланням таких станів людина заслуговує постійної віри. Отже, людина повинна поєднати все з Творцем, тобто навіть виходи спричинює Він. А коли заслуговує, тоді бачить, що як виходи, так і входи в духовне, - все від Творця.

І завдяки цьому людина мусить бути скромною, адже бачить, що все робиться лише Творцем, - як падіння з духовного, так і входження до нього. І це те, що сказано про Моше, - скромний і терплячий, адже ницість треба терпіти. Тобто на кожному ступені людина повинна утримуватися в ницості. А коли покидає стан ницості, відразу пропадає в неї весь ступінь «Моше», якого вже досягла. І досить кмітливому.

І це є поняттям терпіння, адже ницість є в кожного, але не кожен відчуває нікчемність як щось добре. Виходить, що не бажають терпіти. Тоді як вчитель наш Моше терпів смиренність. Тому й називається скромним, тобто радів своєму низькому станові.

І існує правило: «Там, де немає радості, не може перебувати Шхіна». Тому, в період очищення неможлива присутність Шхіни. При тому, що очищення є річчю необхідною (і це за прикладом відхожого місця, хоч людина мусить заходити туди, все ж вона впевнена, що це не царський дім).

І в цьому сенс слів «благословення» (івр. «браха») та «первородство» (івр. «бхора»), які складаються з одних і тих же літер. Первородство означає ҐАР, і сітра ахра бажає ҐАРу, але не благословень. Адже благословення – це вбрання на світло мохін. І Ейсав бажав первородства без вбрання. А мохін без облачення заборонено отримувати. І це те, що сказав Ейсав: «Невже ні одного благословення ти не виділив для мене?» «Одне благословення» означає протилежність благословенням, тобто прокляття, і про це сказано: «І любив прокляття, і прийшло воно на нього. І не бажав він благословення».