116. Той, хто говорить, що заповіді не потребують наміру

Почуто

(переклад з івриту)

«Заповіді не потребують наміру» і «Немає винагороди за заповідь в цьому світі». Означає, що той, хто говорить, що заповіді не потребують наміру, - він вважає, що немає в цьому світі.оплати за заповідь. Адже намір, тобто ті розуміння та сенс, що в заповіді, - це й насправді є винагородою заповіді. Бо коли людина відчуває «смак» сенсу заповіді, а також розуміє смисл, що міститься в ній, то не треба й більшої винагороди, ніж це. Згідно з цим виходить, якщо заповідям не потрібний намір, само собою, що винагороди за заповідь в цьому світі немає. Адже людина не відчуває ні смаку, ні смислу в заповіді.

Виходить, якщо людина перебуває в стані, коли не має жодного наміру, то стан цей такий, в якому немає оплати за заповідь. Оскільки винагорода за заповідь – її сенс та логіка, а якщо людина не має цього, звичайно ж, не має вона й винагороди за заповідь у цьому світі.