110. Поле, яке благословив Творець
Почуто в 1943 р.
(переклад з івриту)
«Поле, яке благословив Творець». Свята Шхіна називається поле (сін-далет-гей). А іноді робиться з «поля» - брехня (шін-куф-рейш), бо вав, що всередині останньої літери гей - це душа, а далет означає святу Шхіну. І коли душа зодягається в неї, позначається як гей. І коли людина бажає додати до віри, тоді вона продовжує вав униз і [з літери гей] робиться куф. Тоді із далет (літери гей) робиться рейш, - бідна та злиденна, яка бажає ще додавати. Тоді перетворюється на рейш в сенсі: «в царюванні своєму народжений убогим», коли з даль (бідний) зробився раш (злиденний). Тобто, тим, що людина внесла в себе «лихе око», як у розумі так і в серці, що є суттю написаного: «Обгризе її вепр (івр. «хазір») лісовий», бо око це є «залежним», тому що вона повертається (івр. «хозер») до надлишкового, що є суттю сказаного: «В майбутньому стане святим ангелом».
І це зміст сказаного: «Хай буде слава Творця навіки». Оскільки людина приходить до стану «хаюто» (життєва сила) яар (ліс) – від слова ір’у (вилили). Тобто виливається вся її життєва сила, але вона щоразу зміцнюється, і тоді удостоюється властивості «поле, яке благословив Творець», коли лихе око обертається на добре.
І це сенс слів «залежне око», тобто залежить і піддане сумніву, - чи злим оком, чи добрим. І це те, що «повертається до надлишкового». А також це принцип «один навпроти одного». І це також є суттю сказаного мудрецями: «Не було більшої радості Творцеві, ніж в той день, в який створено небо і землю».
І це тому, що врешті-решт «Буде Творець єдиним і ім’я Його - єдиним», в чому й полягає кінцева ціль творіння. А у Творця минуле й майбутнє є рівними. Тому Творець дивиться на створіння в його кінцевому стані, яким воно буде в кінці виправлення, коли вже включені в світ Нескінченності всі душі в усій тій досконалості, яка буде в кінці виправлення, вже їхня довершена форма існує там і ні в чому немає нестачі.
А от у створінь, - у отримувачів, - видно, що поки що бракує довершення того, що покладено на них довершити. І це зветься «...те, що створив Всесильний робити». Тобто, недоліки та гнів, що є суттю сказаного мудрецями: «Гнівливій людині не вдається нічого, крім гніву». А також «кожен ненажера гнівається», що є справжньою формою бажання отримувати в його істинній формі, наскільки воно є ганебним.
І всі виправлення, вони аби обернути його на «заради віддачі», що й є всією роботою нижніх. Адже до створення світу все було за суттю «Він й ім’я Його – є одне». Тобто, хоча ім’я Його вже вийшло з Він, і розкрилося назовні, і вже називається категорією Його ім’я, все одно Він - Один. І в цьому сенс «один навпроти одного».