109. Два види м’яса

Почуто двадцятого хешвана

(перекладено з івриту)

Зазвичай ми розрізняємо два види м’яса: м’ясо худоби і м’ясо риби. І в обох є ознаки нечистоти. А Тора дала нам прикмети, щоби знати, як віддалятися від них і не впасти в їхню нечистоту.

У рибі дані нам ознаки [чистоти] - плавці та луска. Коли людина бачить ці ознаки у риби, тоді їй відомо, як остерігатися і не потрапити у володіння нечистоти. Сна-п-ір (плавець) вказує нам на соне-пе-ор (ненавидить уста світла). Мається на увазі малхут, що зветься пе (уста). І всі світла приходять від неї, бо вона є категорією віри.

І коли людина бачить, що є в цьому смак праху, а це буває тоді, коли треба вірити, - тоді вона знає явно, що треба виправляти свої дії. І це зветься «Шхіна в поросі». І треба молитися про підняття Шхіни з пороху.

А каскесет (лускою) називається тому, що коли є «снапір», людина взагалі не здатна працювати в духовному. Але коли переборює «снапір», тоді спадає їй на думку якесь складне питання (івр. «кушія») про вище управління, і це називається «каш» (івр. «солома»). І тоді людина відпадає від своєї духовної роботи. Але потім вона зміцнюється і починає працювати у вірі вище знання, і знову спадає їй на думку важке питання щодо вищого управління.

Виходить, що є в неї двічі каш (з літерою «шін»), і це – кас-кесет (з літерою «сін», - така ж як «шін»). І кожен раз, коли людина переборює, вище знання, - підіймається. А потім знову падає. Тоді вона бачить, що не може подолати все це, через численність утруднень. І немає їй тоді іншої ради як лише кричати до Творця. Як написано: «І застогнали сини Ісраеля від роботи, і піднісся лемент їхній до Творця, і вивів їх з Єгипту», тобто з усіх нещасть.

Відомим є правило, яке висловили кабалісти: «Не можемо Я і він жити в одному місці». Пояснюється це тим, що вони протилежні один одному. Бо існують два види тіл у людини:

а) тіло внутрішнє

б) і тіло зовнішнє.

При цьому у внутрішньому тілі облачається духовна життєва сила, і це – віра й віддача, звані «моха ве-ліба» (розум і серце).

А в зовнішньому тілі існує матеріальна життєва сила, і це – знання й отримання.

А посередині, між внутрішнім та зовнішнім тілами, є серединне тіло, яке не існує само по собі. Лише якщо людина чинить добрі дії, тоді серединне тіло зливається з внутрішнім тілом. А якщо робить погані дії, тоді, тоді серединне тіло зливається з тілом зовнішнім. Тобто, в людини є або життєва сила матеріальна, або життєва сила духовна.

Виходить, оскільки існує протилежність між внутрішнім та зовнішнім, то якщо серединне тіло злите з внутрішнім тілом, тоді це є смертю для тіла зовнішнього. А якщо воно злите з зовнішнім тілом, тоді це є смертю для внутрішнього тіла. Отже, тоді весь вибір тільки стосовно серединного тіла, - тягнутися і приліпитися до святості, або, (боронь Боже) навпаки.