Бней Барух Академія кабали

Над трояндами (івр. «шошанім»), тобто свята Шхіна, суть якої – перетворення жалоби на свято і веселощі (івр. «сасон», - пишеться з літерою «шин», як і «шошанім»). І оскільки є тут багато станів підйомів та падінь, падіння називаються «шошанім», від слів «притупи йому зуби (івр. «шинаїм»)». Адже не відповідають на питання грішника, а тільки - «притупи йому зуби». Від багатьох «гакаот» (ударів), тобто від багатьох «гекhе ет шінав» (притупи йому зуби) приходять до стану «шошанім» (троянди). Тому є там багато «сасон» (веселощі), і через це в множині називається «шошанім».

Синам Кораха. Від слова «облисів», коли волосся випало. Де «волосся» (івр. «сеарот») мається на увазі «hастарот» (приховання), від слова «сеара» (буря, незлагода). І відомо, що «за мірою страждання – винагорода». Тобто, коли є відчуття «сеарот» - бурь, незлагоди, тоді є можливість для роботи, а коли виправляє це, тоді на «сеара» (з літерою «самех») з’являється «шаара» (з літерою «шін» букв. «її міра, ворота»), як написано: «Це – ворота (івр. «шаар») до Творця».

І коли людина вже виправила всі «сеарот», незлагоди, і вже немає для неї ніяких приховань, тоді немає їй вже місця для роботи, а тому немає можливості отримувати винагороду.

Отже, коли людина приходить до стану «Корах» (відсутність «сеарот», - «волосся», або незлагод) – вона вже не здатна притягнути собі властивість віри, яка зветься «воротами до Творця». Бо якщо немає воріт, - не може увійти в палац Царя, адже це основа, - що на вірі побудована вся будівля.

А «сини (івр. «бней») Кораха» - від слова «біна» (розуміння), бо вони зрозуміли, що «корах» - це стан в лівій лінії, від якої походить пекло. Тому вони бажали продовжити дружність, яка була в них до цього, тобто з того часу, що пройшов для них як «Тебе почув я і злякався». Отже, з минулого, від тієї сили, яку притягнули, була в них наснага встояти в цих станах і йти від досягнення до досягнення. І це сенс того, що «сини Кораха не померли», тобто завдяки тому, що зрозуміли: якщо залишаються в стані «корах», не зможуть привабити життєву силу, - тому й не померли.

Розуміє пісню любові, тобто, зрозуміли, що міра любові до Творця повинна бути досконалою.

Відчуває серце моє, переживання, які в серці, вони «із серця вустами не розкривається». Тобто, нема чого видати устами, що прийняте лише серцем, тільки «нашіптується губами».

Добру річ, віра називається доброю річчю.

Кажу я: діяння мої – Царю, бо коли людина отримує світло віри, вона говорить: «Діяння мої – Царю», а не собі, і тоді вона заслуговує стану:

язик мій – як перо скорописця, бо удостоюється письмової Тори, що означає мову Моше.

Найчудовіший ти від синів людських, - він говорить святій Шхіні, що її краса – від людей, тобто від того, що люди думають про неї, тобто «нічого вартого», - саме від цього народжується її краса.

Влита чарівність в уста твої, поняття «чарівність» відноситься саме до речей, які не вихваляють. І все ж бажають цієї речі. Тоді ми говоримо, що в ній є якась чарівність.

В уста твої (івр. «сіфтотейха»), тобто в закінчення (івр. «софот»), що є суттю сказаного: «Бачив увесь світ від краю до краю».