А отже, ми повинні вірити, що все те, що Творець дає нам, це для нашого блага. При тому, що ми маємо молитися про всяке лихо, - хай не буде згадано, - щоб Творець усунув від нас ці нещастя. Але слід нам знати, що молитва окремо, а відповідь на молитву окремо. Це означає, якщо ми зробили те, що покладено на нас зробити, тоді Творець чинить те, що є добре для нас, як притча, наведена вище. І про це сказано: “І Творець зробить те, що є добром в Його очах”.

2. Рабаш. Стаття 10 (1988). «Які є чотири категорії тих, хто йде в дім навчання, в духовній роботі»

(переклад з івриту)

Час відповіді на молитву, коли людина отримує дозвіл на вхід, увійти в палац Царя, щоб Творець наблизив її до Себе і вона удостоїться злиття з Творцем, - це саме тоді, коли людина бачить, що зі свого боку вона пропала, і не має сил вона зробити жодного діяння. Тоді вона підносить істинну молитву, оскільки просто бачить, що вона є грішником. Тобто, не має вона контакту з духовним.

І з цього випливає, що коли людина приходить до падіння, не слід ні перейматися, ні тікати з поля бою. А навпаки, саме тоді - істинний момент підняти щиру молитву з глибини серця.

3. Рабаш. Лист 65

(переклад з івриту)

А коли зважилася у своєму серці на повне скасування, то просить Творця про допомогу, аби реалізувати все з потенціалу - в дію, силою. Це означає, що і на рівні сили думки і бажання людина бачить, що тіло не погоджується на це, щоб вона скасувала всі свої бажання заради Творця, і не заради себе. І тоді вона повинна молитися Творцеві, щоб допоміг їй, щоб захотіла скасувати перед Ним усі бажання і не залишити собі жодного бажання. І це називається досконалою молитвою, оскільки бажання людини, щоб Творець дав їй повне бажання без будь-яких компромісів заради себе, і вона просить Творця, щоби допоміг їй, щоб залишатися завжди в праведності.

4. Бааль Сулам. Шаматі. 50. “Два стани”

(переклад з івриту)

Бо іноді, коли з’являється в людини якесь бажання та збудження до роботи на Творця, і вона думає, що виникло це в неї випадково, – також і тут їй слід знати, що була їй перед тим робота в плані «дія, що передує слуханню», коли вона молилася, аби допомогли їй з небес, щоби змогла виконати якусь дію з наміром. І це називається «підняттям МАН».

Однак людина вже забула про це, і не зважила на це діяння, через те що не отримала відповідь на молитву відразу, на місці, щоб могла би сказати: «Адже Ти чуєш молитву кожних уст». І все ж таки людина повинна вірити, що порядок згори такий, що відповідь на молитву може прийти після багатьох днів та місяців відтоді, коли молилася. І хай не думає людина, що випадково отримала зараз це пробудження.

5. Рабаш. Стаття 12 (1986). “Що є основною нестачею, про яку треба молитися”

(переклад з івриту)

…істинний хісарон, про який людина має молитися Творцеві, повинен бути про клі, і це відповідає правилу «Не існує світла без клі». І коли людина молиться про справжній хісарон, те, чого їй бракує, тоді приходить відповідь на молитву, тобто Творець дає їй нове клі. І це як написано: «І усуну Я кам’яне серце з плоті вашої і дам вам серце з плоті».

6. Рабаш. Стаття 25 (1991). “Що означає, що людина, яка повернулася до Творця, повинна бути в радості”

(переклад з івриту)

Але відповідь на молитву, вона в час, коли людина перебуває в радості, тобто радіє своїй долі і немає в неї жодної потреби отримати більш високий рівень. А в тому стані, в якому перебуває, людина задоволена ним і почувається «слава Богу». Тоді саме час, коли «благословенний зливається з Благословенним». І тоді час, коли зможе удостоїтися злиття, тому що келім для цього вже є в людини з боку лівої лінії.

Тоді вона може сказати, що радіє своїй долі, хоч і є в неї хісарон, настільки, що відчуває недолік та біль через те, що віддалена від Творця. І це називається «радіє своїй долі». Отже тільки так, коли є в неї недолік, хісарон, можна сказати «радіє своїй долі», тоді як коли немає хісарону, це не зветься «радіє своїй долі», бо така радість означає що людина задовольняється малим. А якщо не має хісарону, людина не зветься що «задовольняється малим», оскільки не має потреби в більшому, ніж є в неї.

7. Бааль Сулам. Шаматі 5 ”Лішма - це пробудження згори. А навіщо потрібно пробудження знизу?”

(переклад з івриту)

Але людина повинна знати, коли намагається досягти властивості лішма, що має захотіти й прийняти рішення працювати повністю у віддачі, у цілковитій довершеності. Тобто вся вона – у віддачі, не отримуючи нічого. І лише тоді людина починає бачити, що її органи (бажання) не згодні з цією позицією.

А від цього вона може прийти до ясного усвідомлення, що немає їй іншої ради, крім як вилити своє благання перед Творцем, аби допоміг їй, щоб тіло таки згодилося підкорити себе Творцеві без будь-яких умов. Адже бачить, що не здатна вона переконати тіло, щоб повністю скасувало свою сутність. Виходить, що саме в час, коли людина бачить, що годі й сподіватися, щоб тіло саме згодилося працювати на користь Творця, саме тоді її молитва може бути з глибини серця. І тоді молитва її приймається.

8. Бааль Сулам. Лист 52

(узгоджено з оригіналом)

«...Ще говорять вони, а я почую», тобто, міра, в якій Творець чує, залежить буквально від міри тужіння, яке розкривається у промовлянні молитви; і коли людина відчуває надзвичайну тугу, знатиме під час дії, що Творець чує її надзвичайно. І, само собою зрозуміло, що дізнавшись про це, вона буде ще сильніше виливати своє серце, бо немає честі, більшої ніж ця - коли Цар світу уважно схиляє свій слух до неї. І це схоже на те, що сказали мудреці: «Творець жадає молитов праведників», бо жаданням Творця до людини, щоби вона наблизилася до Нього, збуджується сила і велика туга в людині жадати Творця, бо «як вода – обличчя до обличчя, так само серце людини до людини». І виходить, буквально, що промовляння молитви і слухання молитви йдуть разом, допоки вони не зберуться у повну міру, і придбаває все…

9. Рабаш. Стаття 17 (1984) частина 2 “Порядок засідання групи”

(переклад з івриту)

І в товариській любові повинні поводитись таким же чином. Після того, як зробив собі перевірку і вдався до відомого засобу - помолився, хай думає, що молитва його прийнята, і сидітиме в радості з товаришами, неначе всі товариші - це єдине тіло. І так само, як тіло хоче, щоб усі органи насолоджувалися, також і він хоче, щоб усі товариші насолоджувалися зараз.

Тому після всіх підрахунків приходить час радості й товариської любові. І тоді кожен повинен почуватися, що він щасливий, неначе залагодив щойно добру справу, і через цю справу заробить багато грошей. І загальний звичай такий, що дає тоді трунок товаришам.

Також і тут, кожному потрібно, щоб його товариш випив би трунку і з’їв би печиво тощо, тому що зараз він щасливий, тож він хоче, щоб також і товариші почувалися добре. Тому годиться в час, коли зібрання розходиться, це має бути від радощів і піднесення.

10. Бааль Сулам, лист 57

(переклад з івриту)

Немає більш щасливої миті в житті людини, ніж той момент, коли відчуває вона, що повністю ослабла й не вірить більше у власні сили, бо вже доклала всі можливі зусилля, але нічого не досягла. Адже саме в цей момент, саме в цьому стані людина готова до повноцінної, істинної молитви в проханні до Творця.

Адже знає напевно, що її зусилля, якими б вони не були, не принесуть їй плодів. І поки відчуває людина ще силу в собі, розуміє, що ще не все зробила для досягнення Мети, не може бути її молитва про спасіння повноцінною і повною. Бо зле начало забігає спереду і говорить їй, що зобов’язана спочатку зробити все, що в її силах, а лише потім стане гідною досягти Творця.

І про це сказано: «Величний Творець, та лише принижений побачить Його». Адже після того, як людина докладає зусилля у максимальних потугах досягти Творця і зневіряється, вона досягає істинно приниженого стану, відчуваючи себе найнікчемнішою з усіх створінь, адже немає в неї нічого, що б змогло допомогти їй. І саме тоді лише її молитва - істинна і бездоганна - вмить отримує відгук Творця.

Попередній

Конгрес «Кабала для всіх» - В одній молитві - Жовтень 2025. Урок 1: Сила молитви

Далі

The Writings of Baal HaSulam, Campus (rus)