Бней Барух Академія кабали

Тора називається «яка вказує», від слів «скинути вниз», бо мається на увазі, що в час, коли людина займається Торою, в міру своїх зусиль в Торі, - тією ж мірою вона відчуває своє віддалення. Тобто, показують їй істину, що означає, - показують їй міру її віри, котра являє собою всю основу істини. Бо в мірі, якою вона має віру, на цьому будується вся основа виконання Тори та заповідей. Адже тоді розкривається перед її очима, що вся основа її будується лише на вихованні, яке вона отримала, бо їй достатньо отриманого виховання для виконання Тори й заповідей в усіх деталях та подробицях. А все, що походить від виховання, називається «віра в рамках знання».

Хоч це й протирічить розумінню. Тобто, розум зобов’язує думати: що більше людина додає зусиль в Торі, в тій же мірі вона повинна відчувати себе наближеною до Творця. Але, як сказано вище, Тора завжди все більше показує їй істину.

І це тоді, коли людина шукає правду, тоді Тора більше наближає її до істини і вона бачить міру своєї віри в Творця. І це для того, щоби людина могла просити милосердя та молитися Творцеві, аби дійсно наблизив її до Себе, для того, щоб вона удостоїлася віри в Творця. І тоді зможе дякувати й славити Творця за те, що удостоїлася, що Він наблизив її до Себе.

Але ж, коли людина не бачить міри свого віддалення, і думає що постійно йде та добавляє, виходить, що будує всі свої будови на хиткій основі, тому не в змозі молитися Творцеві, аби наблизив її до Себе. Виходить, що немає в неї можливості докласти зусиль аби здобути повну віру. Адже людина вкладає зусилля лише в те, чого бракує їй.

Тому доки вона не стане гідною бачити правду, виходить все навпаки: що більше додає в Торі та заповідях, - додає цим до міри своєї «досконалості», - і не бачить ніякої вади в собі. Якщо так, - немає в неї підстави докладати зусиль і молитися, аби удостоїтися по правді істинної віри в Творця. Адже, лише коли людина відчуває зіпсутість, тоді можна говорити про виправлення. І коли вона займається Торою та заповідями шляхом істини, то Тора показує їй правду, тому що є в Торі «сґула» (чудодійна властивість) показувати насправді істинний стан людини та величину її віри (і це суть сказаного: «Або відомо стане...»).

А коли людина займається Торою і бачить істину, тобто міру віддалення її від духовного, - і бачить, наскільки вона є низьким створінням, гірше за яке немає людини на земній кулі, тоді сітра ахра (егоїзм, букв. «інша сторона») з’являється до неї з іншим твердженням, що істина в тому, що тіло людини (бажання отримувати) – дуже огидне, і що дійсно немає в світі більш потворної істоти, ніж вона, - вона говорить їй так, аби людина прийшла до зневіри.

Бо вона боїться, що людина зверне увагу і почне виправляти свій стан. Тому і згідна з тим, що вона говорить, - яка вона, людина, потворна. І дає їй зрозуміти, що якби вона народилася з кращими задатками та більш високими здібностями, то, звичайно, могла би подолати свого «грішника», виправити його, і таким чином злитися з Творцем.

І на це треба відповісти їй: те, що вона говорить людині, наведено в Талмуді, в трактаті Тааніт, - коли прийшов рабі Елазар, син рабі Шимона, з обгороженої вежі, з дому свого вчителя, і їхав на віслюку, і проїжджав берегом річки, і радів радістю великою. І була думка його грубою, тому що багато вчився Торі. Зустрівся йому один чоловік, який був надзвичайно потворним. Сказав йому: «Мир тобі, рабі!» І не відповів йому. Сказав до нього: «От дурниця! Наскільки потворний той чоловік... Може всі мешканці твого міста потворні, як ти?» Сказав йому: «Не знаю. Проте піди та скажи Майстру, що утворив мене, наскільки потворне те клі, що Ти створив». Позаяк знав сам, що згрішив, зліз з віслюка».

І зі сказаного зрозуміємо, що оскільки багато вчив Тору, удостоївся цим побачити правду: яка відстань існує між ним і Творцем. Тобто, міру своєї близькості та міру віддалення. І це те, що говорить, що «була думка його грубою», адже бачив «гордія», яким є його бажання отримувати, в повній його формі. І тоді довелося йому побачити правду, що він сам є людиною найпотворнішою. А як побачив правду? Тим, що вчив багато Тору.

Якщо так, як з’явиться в нього можливість злитися з Творцем, якщо він людина настільки потворна? Тому запитав, чи всі люди потворні, як і він, чи тільки він такий гидкий, а решта людей не відразливі? І якою була відповідь? – «Не знаю». Це означає, що вони не відчувають, тому й не знають. А чому не відчувають? Причина проста: тому що не заслужили бачити правди, бо бракує їм Тори, адже лише Тора розкриє їм правду.

І на це відповів йому Еліягу: «Іди до Майстра, що утворив мене». Оскільки побачив, що дійшла до стану, що не може піднятися з того становища, в якому перебуває, розкрився Еліягу і сказав йому: «Іди до Майстра, що утворив мене». Це означає: якщо Творець створив тебе настільки потворним, певно що знав, що з цими келім можна прийти до довершеності мети. Тому не турбуйся, і йди вперед, і досягнеш успіху.