Бней Барух Академія кабали

Одержав усі твої листи, і хай будуть вони бажані Володарю всього. Але: «Пізнай Всесильного батька свого і служи Йому». «Пізнай» означає усвідомлення, бо недобре душі без знання. Тобто, той, хто прагне і жадає служити Йому, оскільки має він душу, але не пізнав свого Господаря, то це негаразд. І попри те, що має душу, сам він не готовий пізнати Його, аж поки не зіллється на нього «дух» з висот, однак сам він зобов’язаний відкрити слух свій аби дослухатися до слів мудреців і вірити їм цілковито.

І вже написано вислів: «Тільки добро та милість переслідуватимуть мене всі дні мого життя». Означає це, як пояснив святий твій предок Бааль Шем Тов: «Творець – тінь твоя». Як тінь хитається слідом за рухами людини і всі її нахили відповідають тому, як схиляється людина, так само й кожна людина стосовно Творця. Означає це, що з пробудженням любові до Творця зрозуміє вона, що Творець пробудився до неї в величезному жаданні. І це мав на увазі рабі Аківа: «Щасливі ви Ісраель, - перед Ким ви очищаєтеся, і Хто очищає вас». І зрозумій це.

Тому, на початку наближення людини [до Творця] дають їй душу «з боку офанім (івр. «колеса»)» (почергової зміни станів), тобто Творець пробуджується до неї повсякчас, - коли є якась можливість з боку людини, - з жагою і прагненням злитися з нею. І це те, що повідомив нам поет (цар Давид): «Тільки добро та милість будуть переслідувати мене всі дні мого життя». Адже цар Давид є сукупністю душі загалу Ісраеля, і тому завжди прагнув і жадав, і пристрасно бажав істинного злиття з Творцем.

Але треба пізнати своєю душею, що Творець прагне до людини точно в тій мірі, якою вона лине до Творця. І не можна їй забувати цього, (боронь Боже), навіть в час найбільшого прагнення. І коли згадує людина, що Творець тужить і жадає злитися з нею з тією величезною силою, яка відповідає Його мірі, тоді вона просувається постійно, в прагненні й жаданні, від успіху до успіху, в безперервному зівузі, що є цілковитою довершеністю сили душі, аж поки не удостоїться повернення в любові. Тобто «повернеться «вав» до «гей», що є єднанням Творця та Його Шхіни.

Але душа без знання й усвідомлення свого Господаря перебуває в великому падінні, після того, як збільшується її жадання до певної міри. Адже здається їй, що Творець гидує нею – хай нас омине! Який сором і ганьба! - адже людина не тільки не реалізує прагнення своє і стремління так, щоби сповнитися вічною любов’ю, а ще й перебуває у властивості «дратівливий від’єднує Володаря». Оскільки здається їй, що лише вона прагне, жадає та сумує за Творцем, і не вірить мудрецям, що точно тією ж мірою також і Творець пристрасно бажає і жадає і сумує за людиною.

І що нам зробити і як допомогти тим, в яких ще не усталилася в серцях віра в мудреців. «І з плоті своєї побачу Всесильного свого», адже доводив я вам уже кілька разів, що «різноманітні види налаштувань цього світу, є літерами, які людина зобов’язана перенести в їхнє істинне місце в духовному, бо в духовному немає літер». Однак через розбиття келім, перенесені всі літери на матеріальні налаштування та створіння, так, що коли людина вдосконалюється й приходить до свого Кореня, мусить сама зібрати їх одну до одної й передати їх до їхнього кореня в духовному. Що зветься «переважує себе і весь цілий світ на шальку заслуг».

А поняття «Єднання Творця та Його Шхіни», яке людина спричинює наповненням своєї міри прагнень і стремлінь, буквально подібне до нижнього зівуґа (земного злягання), звичайного при народженні матеріального тіла, який також неодмінно походить від попередньої причини, тобто напруження. Яке означає відому міру прагнення та потяг, що в матеріальних поняттях зветься «твердістю». І тоді й сім’я його також буде на благословення, оскільки вистрілюється як стріла, в «душу, рік і світ», що є принципом: «Яке воно, повернення? – в той же час, в те ж місце, в ту ж саму жінку». Адже нижня «гей» [імені АВАЯ] включає душу, рік, світ.

«Душа» є мірою прагнення та жадання. А «рік» є часами збудження, бо повне злягання має повну міру введення «атара ле йошна» (букв. «корони на старе місце»), тобто так, як були в злитті в своєму корені перед розлученням в матеріальному світі. Але не за один раз стане людина готовою до високого зівуґу, дуже піднесеного, що зветься повним зляганням. А «тільки добро та милість будуть переслідувати мене». І тому утворює збудження, яке є початком злягання, і це стан «праведник і зле йому», коли Творець не бажає злиття з ним, і тому не відчуває в жаданні й прагненні властивості любові, що потрібно для «тієї ж дії» і для «того ж місця». І відчуває смуток, що є виразкою (івр. «неґа»), що має підсолодитися до стану насолода (івр. «онеґ» - ті ж літери, що і «неґа»).

Проте, «те, що не зробить розум, зробить час», бо Творець враховує всі його збудження, і з’єднує їх в повну міру, що в мірі напруження для призначеного дня, і це має на увазі поет: «Пробуджуй і завдавай [їм] зло, знищити кожного, хто чинить зло». Бо «ткія» є кінець злягання, як сказали «така ба євамто», що є зівуґом Творця з Його Шхіною, згори вниз, до того, як облачилася душа в кругообіги цього світу, і потім, коли готується людина повернутися до свого кореня. Тоді не за один раз приведе до повного зівуґа, а чинить збудження, що є рівнем нефеш, за принципом «з боку офанім (букв.- колес)», які женуться з усіх своїх сил, у дрожі та поті, за святою Шхіною, аж поки не починають обертатися навколо цього полюсу, весь день і всю ніч, постійно, без угаву. Як написано в книгах про «офанім», і наскільки вдосконалюється душа людини на рівнях «нефеш», все більше наближаючись, настільки збільшуються жадання і смуток, бо жага сильна, що не наповнюється, залишає за собою велику тугу, в мірі прагнення.

І це сутність «труа» (вид сурмління), і вчить нас поет, говорячи: «пробуджуй», тобто ти чиниш збудження в святій Шхіні. «І завдавай [їм] зло», оскільки ти викликаєш велике горе, якому немає подібного, за принципом «тяжко стогне», бо коли людина горює, Шхіна що говорить... – і чому ти робиш так? А це щоб «знищити кожного, хто чинить зло». Означає це, що «праведність праведника не врятує його в день його злочину». І Тому, хто знає таємне, відкрита міра бажання, що в серці людини до зближення з Творцем, яка поки що може перерватися (боронь Боже). І тому Він примножує збудження, тобто початки злягань, бо коли людина чує Його голос, за принципом «Творець – тінь твоя», виходить, що не падає і не спускається через посилення смутку від збуджень. Бо бачить і чує, що також і свята Шхіна страждає в тій же мірі, як і вона через тугу, що збільшується. І, само собою, все більше зміцнюється, раз за разом, з більшою тугою, аж поки довершує точку свого серця, в повному бажанні, в сильному й непорушному зв’язку.

Так, як сказав Рашбі в «Ідра»: «Я улюбленому моєму, і до мене Його жадання» - всі дні, коли був я прив’язаний до цього світу, єдиним зв’язком прив’язався я до Творця, і через це тепер до мене Його пристрасть». Отже, «Аж поки не засвідчить про нього Той, хто знає приховане, що не повернеться до глупства свого знову», тому удостоюється повернути «гей» до «вав» навіки. Тобто, кінець злягання і введення «атара ле-йошна», що є суттю «великого сурмління» (ткія ґдола).

І все це силами й чудодійними засобами сурмлінь, бо знищено всіх, хто чинить зло, і не повернеться до свого глупства знову. І тоді удостоюється повного усвідомлення, в безперервному зівузі, за суттю «знання», і бачить, що всі труднощі, що з’являлися йому в примноженні часів, були ніщо інше як «знати». І це сенс слів «в той самий час», тобто, «відомо Тому, хто знає приховане», що час утворив у ньому чудодійний засіб, щоб постав у праведності своїй навік.

«І в те ж саме місце», що означає введення «атара ле-йошна», як була перед своїм зменшенням, як чули ви від мене кілька разів, що Творець не утворює нічого нового в час кінцевого виправлення, як думають недоумки, а «Їстимете старе, запасене». Тобто, аж поки скаже «бажаю Я», і достатньо тямущому.

«І в ту саму жінку», бо «Обманом є принадність і марнотою є краса, жінка, яка боїться Творця, - вона буде уславлена». Тобто, в період підготовки здається принадність і краса серцевиною довершеності, і до цього він прагне й тягнеться, однак в час виправлення, «коли сповниться земля знанням Творця», тоді «світ зворотний бачив я», бо лише страх і прагнення є основним в досконалості, якої вони жадають, і відчувають, що в період підготовки брехали самі собі, і зрозумій це. І це суть вислову «праведник і добре йому», тобто кінець злягання для того, хто удостоївся «великого сурмління», це повний, досконалий праведник.

Покажи все це всім товаришам, і цим благословлю вас на добрий запис і підпис в книгах праведників.

Єгуда Лейб

Ось, збільшилося мені клопотів, і не можу я повідомити вам міру моєї журби за вами, однак міцною є моя впевненість в близькому визволенні. А з вашого боку усуньте, наскільки це можливо те, що перешкоджає вам писати мені, принаймні один довгий лист щотижня, і вірте мені, що ви, коли ще пишете мені, відразу ж дістаєте відповідь. А от від товариша нашого ..., хай світить світильник його, не одержав я нічого, і може «немає нестачі у тих, хто боїться Його», - також і це хай повідомить мені. А я жадаю почути від нього і про домочадців його, що все гаразд, і з Божою поміччю удостоїмося вільніше й довше поговорити у благу і в добрі.

Єгуда