Бней Барух Академія кабали

Відомо, що є шлях правий і шлях лівий. Праве (івр. «ямін») називається так від слів повернув управо (івр. «геймін»). І про слова «і повірив (івр. «геемін) у Творця» написано в Тірґумі «геймін».

В час, коли рав говорить учневі йти правим шляхом, де праве зазвичай зветься «досконалістю», а ліве – «недосконалим», бо відсутні там виправлення, - тоді учень зобов’язаний вірити словам свого рава, вірити тому, що той говорить йому йти правим шляхом, що зветься досконалістю.

І що таке досконалість, якою учень має йти? Це те, що людина повинна уявляти собі, неначе вже удостоїлася повної віри в Творця, і вже відчуває в органах своїх, що Творець управляє світом властивістю «Добрий, Той, хто дає добро». Тобто, всі в світі отримують від Нього лише блага.

І хоча коли людина дивиться на себе, бачить, що вона позбавлена всього, також і коли дивиться на світ, вона бачить, що весь світ терпить страждання, кожен своєю мірою, - на це вона повинна сказати, як написано: «Очі в них і не бачитимуть». У них означає, що весь час, поки людина перебуває у володінні багатьох, що зветься - у них, - тоді «і не бачитимуть» істини.

А що таке «володіння багатьох»? Це означає - весь той час, коли людина має два бажання: хоч вона й вірить, що весь світ належить Творцеві, але людині також належить щось. А насправді вона повинна анулювати своє право перед володінням Творця, і сказати, що не хоче жити заради себе, і все її бажання існувати, воно - аби приносити задоволення Творцеві.

Виходить що цим вона анулює своє право і володіння повністю. І тоді людина перебуває в «володінні єдиного», що є володінням Творця. І лише тоді вона може бачити істину, як Творець управляє світом властивістю «Добрий, Той, хто дає добро». Але весь час, коли людина перебуває в «володінні багатьох», тобто коли є в неї поки що два бажання, як в «моха» (в розумі), так і в «ліба» (у відчуттях), - не в її силах побачити правду. А повинна йти вище знання і говорити: «Очі в них», але не побачать істину.

І зі сказаного виходить, що коли людина дивиться на себе, і хоче знати, чи вона перебуває нині в періоді падіння, чи в періоді підйому, то й цього вона не може знати.

Тобто, вона думає, що перебуває в стані падіння. І це неправда. Бо може статись, що нині вона зараз в стані підйому, тобто, коли бачить свій істинний стан, наскільки вона далека від роботи святості. Виходить, що наблизилася наразі до істини. А може бути навпаки, коли відчуває, що вона в стані піднесення. А насправді вона перебуває нині під владою егоїстичного отримування, що зветься падінням.

І лише той, хто вже перебуває в володінні Єдиного, він може визначити і знати правду. І тому людині треба покладатися на думку рава і вірити в те, що її рав говорить їй. Тобто, має вона чинити так, як вказує їй учитель.

І незважаючи на те, що вона бачить, що існує багато поглядів, і бачить багато вчень, які не відповідають думці її рава, все ж вона повинна покластися на думку рава. І сказати, що те, що вона розуміє, і те, що вона бачить в інших книжках, що не узгоджуються з думкою її вчителя, - має сказати, що весь той час, поки перебуває в «володінні багатьох», не здатна вона зрозуміти істину, і не може бачити те, що написано в інших книжках, чи справді вони говорять правду. Як відомо, коли людина поки що не удостоїлася, її Тора робиться для неї зіллям смерті.

А чому зветься: «Не удостоївся, - Тора його робиться для нього зіллям смерті»? Це через те, що всі вчення, які людина вчить, або чує, не принесуть їй ніякої користі, щоб змогла удостоїтися життя, а воно - це злиття з Життям живих. А буквально навпаки.

Тобто, кожного разу вона робиться все більш віддаленою від злиття, тому що все, що вона робить, - все лише для потреб тіла, що зветься отриманням для себе. А це – категорія відокремленості, тобто своїми діяннями людина робиться все більш віддаленою від Життя живих. Само собою, це зветься зіллям смерті, тому що приносить смерть, а не життя. Оскільки людина щоразу робиться все більш віддаленою від властивості віддачі, що зветься тотожністю властивостей з Творцем, в плані «як Він милосердний, так і ти милосердний».

Ще треба знати, що коли людина займається правою лінією, це час, придатний щоб притягнути вищий достаток, тому що «благословенний зливається з благословенним». Тобто, оскільки людина в стані досконалості називається благословенною, в цьому плані вона перебуває зараз в тотожності властивостей. Тому що ознакою досконалості є те, що людина перебуває в радості. Інакше немає досконалості. І це, як сказали мудреці: «Шхіна перебуває лиш тільки в радості заповіді».

А означає це, що сама причина, яка породжує радість – це заповідь (івр. «міцва»). Тобто, те, що рав наказав (івр. «ціва») їй іти правою лінією. Отже, вона виконує наказ рава, який постановив їй певний час ідти правою стороною, і певний час іти лівою. А оскільки ліва протилежна правій, бо лівою є, коли робить розрахунок собі, і починає дивитися, що саме вже придбала в роботі Творця, і бачить, що вона позбавлена всього, - то як вона може бути в досконалості? – все одно, через те, що рав наказав, - вона йде вище знання.

Виходить, що вся досконалість людини будується на «вище знання». І це називається вірою. І є суттю сказаного: «У всякому місці, де згадаю Своє ім’я, прийду до тебе і благословлю тебе». У всякому місці, тобто навіть коли ти поки ще не гідний благословення. Все одно, «і дав Я Своє благословення», через те що ти надаєш місце. Це означає місце радості, а в ній може перебувати вище світло.