<- Кабалістична бібліотека
Продовжити читання ->
Кабалістична бібліотека

Бааль Сулам

Шаматi

Рабаш

Моше

Міхаель Лайтман

Арі

Рашбі

Рамхаль

Аґра

Інші кабалісти

Бней Барух

38. Трепіт перед Творцем це Його скарбниця

Почуто десятого нісана (31 березня) 1947 р.

(переклад з івриту)

Скарбницею називається клі (вмістище), куди поміщають всяке добро. Наприклад, збіжжя вносять в комору, а речі коштовні кладуть в місце, яке охороняється ретельніше. Тобто, все, що поміщається туди, називається як світло, що в клі. А вмістище, клі, мусить бути [таким], що зможе прийняти ці речі, як ми вчимо: «Не існує світла без клі», і це ведеться навіть в матеріальному.

Але що то за духовне клі, в яке ми зможемо отримати духовний достаток, який Творець бажає дати, щоб це клі відповідало б світлу? Тобто, як в матеріальному, щоб вмістище пасувало тому, що поміщають в нього, повинна бути відповідність між ними. Як наприклад, ми не можемо сказати, що маємо запаси вина, і для збереження, щоб вино не зіпсувалося, налили ми його в нові мішки. Або, що багато борошна всипали в бочки. А як і належить, вина – клі їхнє це бочки та глеки. А борошно, - клі його це мішки, а не бочки. І тому подібне.

І згідно зі сказаним виникає питання: що являє собою духовне клі, щоби з цих келім ми могли б утворити велику скарбницю вищого достатку? За правилом, що більше, ніж теля бажає смоктати, корова хоче нагодувати, адже бажання Творця це дати благо створінням. А щодо причини скорочення, - ми повинні вірити, що воно нам на благо. І певно, причина та, що немає в нас придатних келім, щоб вище благо могло би бути там, подібно до матеріальних келім, які мають бути відповідними тому, що кладуть в них. І через це ми маємо сказати, що коли ми будемо додавати келім, то буде в чому тримати все більше вищого достатку.

На це дається відповідь: «Немає в скарбниці Творця нічого, крім скарбу трепоту перед Ним». Але треба з’ясувати, що таке трепіт, котрий є келім, з яких роблять скарбницю, і кладуть в неї всі важливі речі. То сказано так, - трепіт це як у Моше, адже сказали мудреці: «В заслугу за «і закрив Моше обличчя своє, бо боявся дивитися», - заслужив, що «образ Творця бачив». А поняттям трепету є те, що страшиться великої насолоди, яка є там, що не зможе отримати її заради віддачі. І як винагорода за те, що був трепіт, цим утворює собі клі, в яке зможе отримувати вищий достаток.

І це й є роботою людини, а все що крім цього ми відносимо до Творця. І зовсім інше – це трепіт, бо сенс трепоту полягає в тому, щоб не отримувати, але те, що Творець дає, - Він дає лише для отримування. Це й є поняттям: «Усе у владі небес, крім трепоту перед небесами».

І цього клі ми й потребуємо, бо інакше ми будемо називатися «дурниками», як сказали мудреці: «Хто такий «дурень», - той, хто втрачає те, що дають йому». Це означає, що сітра ахра (букв. «інша сторона») відбирає в нас вищий достаток, якщо ми не можемо спрямувати намір на заради віддачі, і тоді все йде в келім отримання, які є сітрою ахрою і нечистотою.

І це є поняттям: «Дотримуйтесь заповідей», бо дотримання, за суттю – це трепіт. І хоча в природі світла зберігати себе, це означає, що перед тим, як хочуть отримати світло в клі отримання, світло відходить, - а все ж людина сама повинна робити це, наскільки можливо. Як сказали мудреці: «Бережіть себе, хоч трохи, знизу, а Я берегтиму вас, великою мірою, згори».

А те, що ми відносимо трепіт до людей, як пояснювали мудреці: «Все в руках небес, крім трепоту перед небесами», - це тому, що все Він може дати, крім трепоту. Адже все, що дає Творець – Він додає любові, а не страху.

А щоб придбати трепіт – це робиться завдяки сґулі (чудодійному засобу) Тори та заповідей. Тобто, коли людина займається Торою та заповідями з наміром удостоїтись давати задоволення Творцеві, цей намір, що перебуває над діями заповідей та вивчення Тори, дає людині удостоїтися цього. Інакше вона може залишитися, - хоч і виконує Тору та заповіді в усіх подробицях та деталях, - все ж залишається лише на рівні неживого святості.

І згідно з цим виходить, що людина має завжди пам’ятати причину, що зобов’язує її займатися Торою та заповідями. І це те, що тлумачили мудреці: «Щоб була святість ваша ради Мого імені», це означає, що Я буду вашою причиною. І це називається, що вся робота ваша буде в тому, що ви бажаєте дати задоволення Мені, тобто, всі ваші дії будуть ради віддачі.

Як в словах мудреців: «Все, що є в збереженні, є і в пам’ятуванні». Що означає, - всі ті, хто займаються збереженням, (тобто дотримуванням) Тори та заповідей, - намір їхній, щоби прийти до пам’ятування, за принципом: «Як згадаю Його, не дає мені це спати», виходить, що головне в дотримуванні – заслужити згадувати.

Тобто, те, що бажає пам’ятати Творця, - це приводить до дотримування Тори та заповідей. Отже, відповідно, причина та чинник того, що треба дотримуватися Тори та заповідей, - це Творець. Оскільки без цього людина не може злитися з Творцем, тому що [каже Творець]: «Не можемо Я і вона жити в одному місці», - через розбіжність властивостей, як відомо.

А причина того, що винагорода та покарання не відкриті, і ми повинні лише вірити у винагороду та покарання, - це тому, що Творець бажає, щоби всі працювали б для Нього, а не для власної користі. Що означало б розбіжність властивостей з Творцем. А якщо винагорода та покарання були б відкриті, тоді людина працювала би з причини себелюбства. Тобто, щоби Творець любив її. Або від ненависті до себе, тобто боялась би, що Творець ненавидітиме її. Виходить, що всією причиною духовної роботи є тоді лише людина, а не Творець. А Творець бажає, щоб Він був причиною, що зобов’язує. І зі сказаного виходить, що трепіт існує лише тоді, коли людина визнає свою ницість, і говорить, що те, що вона служить Цареві, тобто, що вона бажає віддавати Йому, - вважатиметься їй це за велику заслугу. І не має можливості оцінити, щоб сказати, наскільки це служіння важливо для неї. За правилом, що коли дають шанованій людині, то вважається, неначе отримують від неї, як відомо. І певно, в мірі ницості людини, як вона відчуває себе, цією мірою вона може почати цінувати велич Творця, і пробудиться в ній прагнення служити Йому. Якщо ж людина – гордій, говорить Творець: «Не можемо Я і вона жити в одному місці».

І це є змістом поняття, що дурень і грішник, і грубіян діють разом. Сенс в тому, що оскільки немає людині страху, що означає, - не може принизити себе перед Творцем і сказати, що великою честю вважатиметься для неї те, що зможе служити Йому без жодної оплати, тоді вона не може отримати властивість «хохма» (мудрість) від Творця. Тоді вона залишається дурнем. А той, хто дурень – той і грішник, як пояснили мудреці: «Не грішить людина інакше як лише коли входить в неї дух дурості».