Бней Барух Академія кабали

Скарбницею називається клі (вмістище), куди поміщають всяке добро. Наприклад, збіжжя вносять в комору, а речі коштовні кладуть в місце, яке охороняється ретельніше. Тобто, все, що поміщається туди, називається як світло, що в клі. А вмістище, клі, мусить бути [таким], що зможе прийняти ці речі, як ми вчимо: «Не існує світла без клі», і це ведеться навіть в матеріальному.

Але що то за духовне клі, в яке ми зможемо отримати духовний достаток, який Творець бажає дати, щоб це клі відповідало б світлу? Тобто, як в матеріальному, щоб вмістище пасувало тому, що поміщають в нього, повинна бути відповідність між ними. Як наприклад, ми не можемо сказати, що маємо запаси вина, і для збереження, щоб вино не зіпсувалося, налили ми його в нові мішки. Або, що багато борошна всипали в бочки. А як і належить, вина – клі їхнє це бочки та глеки. А борошно, - клі його це мішки, а не бочки. І тому подібне.

І згідно зі сказаним виникає питання: що являє собою духовне клі, щоби з цих келім ми могли б утворити велику скарбницю вищого достатку? За правилом, що більше, ніж теля бажає смоктати, корова хоче нагодувати, адже бажання Творця це дати благо створінням. А щодо причини скорочення, - ми повинні вірити, що воно нам на благо. І певно, причина та, що немає в нас придатних келім, щоб вище благо могло би бути там, подібно до матеріальних келім, які мають бути відповідними тому, що кладуть в них. І через це ми маємо сказати, що коли ми будемо додавати келім, то буде в чому тримати все більше вищого достатку.

На це дається відповідь: «Немає в скарбниці Творця нічого, крім скарбу трепоту перед Ним». Але треба з’ясувати, що таке трепіт, котрий є келім, з яких роблять скарбницю, і кладуть в неї всі важливі речі. То сказано так, - трепіт це як у Моше, адже сказали мудреці: «В заслугу за «і закрив Моше обличчя своє, бо боявся дивитися», - заслужив, що «образ Творця бачив». А поняттям трепету є те, що страшиться великої насолоди, яка є там, що не зможе отримати її заради віддачі. І як винагорода за те, що був трепіт, цим утворює собі клі, в яке зможе отримувати вищий достаток.

І це й є роботою людини, а все що крім цього ми відносимо до Творця. І зовсім інше – це трепіт, бо сенс трепоту полягає в тому, щоб не отримувати, але те, що Творець дає, - Він дає лише для отримування. Це й є поняттям: «Усе у владі небес, крім трепоту перед небесами».

І цього клі ми й потребуємо, бо інакше ми будемо називатися «дурниками», як сказали мудреці: «Хто такий «дурень», - той, хто втрачає те, що дають йому». Це означає, що сітра ахра (букв. «інша сторона») відбирає в нас вищий достаток, якщо ми не можемо спрямувати намір на заради віддачі, і тоді все йде в келім отримання, які є сітрою ахрою і нечистотою.

І це є поняттям: «Дотримуйтесь заповідей», бо дотримання, за суттю – це трепіт. І хоча в природі світла зберігати себе, це означає, що перед тим, як хочуть отримати світло в клі отримання, світло відходить, - а все ж людина сама повинна робити це, наскільки можливо. Як сказали мудреці: «Бережіть себе, хоч трохи, знизу, а Я берегтиму вас, великою мірою, згори».

А те, що ми відносимо трепіт до людей, як пояснювали мудреці: «Все в руках небес, крім трепоту перед небесами», - це тому, що все Він може дати, крім трепоту. Адже все, що дає Творець – Він додає любові, а не страху.

А щоб придбати трепіт – це робиться завдяки сґулі (чудодійному засобу) Тори та заповідей. Тобто, коли людина займається Торою та заповідями з наміром удостоїтись давати задоволення Творцеві, цей намір, що перебуває над діями заповідей та вивчення Тори, дає людині удостоїтися цього. Інакше вона може залишитися, - хоч і виконує Тору та заповіді в усіх подробицях та деталях, - все ж залишається лише на рівні неживого святості.

І згідно з цим виходить, що людина має завжди пам’ятати причину, що зобов’язує її займатися Торою та заповідями. І це те, що тлумачили мудреці: «Щоб була святість ваша ради Мого імені», це означає, що Я буду вашою причиною. І це називається, що вся робота ваша буде в тому, що ви бажаєте дати задоволення Мені, тобто, всі ваші дії будуть ради віддачі.

Як в словах мудреців: «Все, що є в збереженні, є і в пам’ятуванні». Що означає, - всі ті, хто займаються збереженням, (тобто дотримуванням) Тори та заповідей, - намір їхній, щоби прийти до пам’ятування, за принципом: «Як згадаю Його, не дає мені це спати», виходить, що головне в дотримуванні – заслужити згадувати.

Тобто, те, що бажає пам’ятати Творця, - це приводить до дотримування Тори та заповідей. Отже, відповідно, причина та чинник того, що треба дотримуватися Тори та заповідей, - це Творець. Оскільки без цього людина не може злитися з Творцем, тому що [каже Творець]: «Не можемо Я і вона жити в одному місці», - через розбіжність властивостей, як відомо.

А причина того, що винагорода та покарання не відкриті, і ми повинні лише вірити у винагороду та покарання, - це тому, що Творець бажає, щоби всі працювали б для Нього, а не для власної користі. Що означало б розбіжність властивостей з Творцем. А якщо винагорода та покарання були б відкриті, тоді людина працювала би з причини себелюбства. Тобто, щоби Творець любив її. Або від ненависті до себе, тобто боялась би, що Творець ненавидітиме її. Виходить, що всією причиною духовної роботи є тоді лише людина, а не Творець. А Творець бажає, щоб Він був причиною, що зобов’язує. І зі сказаного виходить, що трепіт існує лише тоді, коли людина визнає свою ницість, і говорить, що те, що вона служить Цареві, тобто, що вона бажає віддавати Йому, - вважатиметься їй це за велику заслугу. І не має можливості оцінити, щоб сказати, наскільки це служіння важливо для неї. За правилом, що коли дають шанованій людині, то вважається, неначе отримують від неї, як відомо. І певно, в мірі ницості людини, як вона відчуває себе, цією мірою вона може почати цінувати велич Творця, і пробудиться в ній прагнення служити Йому. Якщо ж людина – гордій, говорить Творець: «Не можемо Я і вона жити в одному місці».

І це є змістом поняття, що дурень і грішник, і грубіян діють разом. Сенс в тому, що оскільки немає людині страху, що означає, - не може принизити себе перед Творцем і сказати, що великою честю вважатиметься для неї те, що зможе служити Йому без жодної оплати, тоді вона не може отримати властивість «хохма» (мудрість) від Творця. Тоді вона залишається дурнем. А той, хто дурень – той і грішник, як пояснили мудреці: «Не грішить людина інакше як лише коли входить в неї дух дурості».