26. Майбутнє людини зв’язане з вдячністю за минуле і залежить від неї

Почуто в 1943 р.

(переклад з івриту)

Написано: "Піднесеним є Творець, але ниций побачить", - бо тільки ниций може побачити піднесеність. Ось, літери слова «якар» (дорогий) подібні до літер слова «якір» (визнає), це означає, що наскільки дороге щось для людини, настільки вона визнає піднесеність цього, бо саме в мірі важливості речі людина вражається від неї.

І враження спричинює їй відчуття в серці. І наскільки людина визнає важливість, - в цій мірі народжується в ній радість.

Тому, якщо людина знає свою ницість, що вона не родовитіша за всіх своїх ровесників, тобто бачить, що є в світі багато людей, яким не дана сила виконувати духовну роботу. Навіть у найпростішому вигляді, навіть без наміру і ло лішма (не ради Творця), навіть в егоїстичному ло лішма, навіть ще готуючись до підготовки до входу в духовне. А вона таки ж удостоїлась, що дали їй бажання та думку щоб як там не є, а виконувати, хоч уривками, духовну роботу, навіть в граничній простоті, яка тільки може бути. І якщо людина може оцінити важливість цього, то згідно з важливістю, яку вона надає духовній роботі, - в цій мірі вона має скласти за це подяку та хвалу.

Адже це ж правда, - те, що ми не здатні оцінити важливість того, що можемо іноді виконати заповідь Творця, навіть без ніякого наміру. І тоді людина приходить до відчуття піднесеності й до радості в серці. І завдяки прославлянню та подяці, які складає за це, розширюються відчуття її і переймається кожною деталлю духовної роботи, і пізнає, Чию службу вона виконує. І завдяки цьому людина піднімається все вище. І це є суттю написаного: «Дякую я Тобі за милість, яку зробив Ти мені», тобто за минуле. А цим вона може відразу сказати з упевненістю, і говорить: «І за те, що Ти зробиш для мене».