Бней Барух Академія кабали

Ми говоримо: «І всі вірять… [Творець] - добрий і добродійний до злих і до хороших». І слід зрозуміти це в поняттях духовної роботи. Ті, хто бажають наблизитися до Творця, - це називається в них «добро» і лише на це вони сподіваються, щоб удостоїтися прийти до злиття з Творцем. Якщо так, то навіщо тут ще пояснювати «до злих і до хороших». Тобто чому вони називаються «злими», адже ми говоримо про людину, яка хоче прийти до добра, що означає для неї злиття з Творцем, тому ми й називаємо цей рівень «хороші».

І щоб зрозуміти, потрібно упередити це поняттям мети творіння, а відомо, що зміст його – дати благо Його створінням. І, згідно з цим, виходить: те, що ми кажемо: «І всі вірять… добрий і добродійний», - мається на увазі, як сказали мудреці, що «у звичаї доброго – чинити добро». І через це ми віримо, що Він дає добро злим і хорошим. Тобто злі також отримають благо й насолоду.

Якщо в простому сенсі, то слід сказати так: «злими» називаються ті люди, що чинять зло іншим, бо турбуються вони тільки лиш про добро собі, а не про віддачу. А «добрі» - це люди, які люблять робити добро іншим, і вони й є людьми, що звуться добрими. І через це слід пояснити «добрий і добродійний до злих і до хороших», що і люди злі, які занурені в себелюбство, також і вони мають отримати благо й насолоду. І, згідно з тим, ми вивчаємо, щодо келім отримання заради отримання було скорочення і приховання, щоб у це місце світло більше не світило, і воно залишалося б у стані простору, вільного від світла. І це скорочення називається першим скороченням, яке ніколи не скасується. Тільки друге скорочення скасується, але отримання заради отримання ніяк не може статися. А якщо так, то як може існувати «добродійний до злих і до хороших», адже немає в них клі, щоб отримувати вище благо, що зветься «дати благо Своїм створінням».

Мій пан, батько й учитель сказав колись, що є в людині два види келім: а) келім віддачі, б) келім отримання, що звуться мовою кабали «келім де-панім (лицьові)», які є келім віддачі, і «келім де-ахораїм (зворотної сторони)», які є келім отримання. Де келім віддачі називаються добрими келім, і є люди, які можуть виправити себе тільки в келім віддачі, тобто тільки щодо цих келім вони можуть задіяти намір, щоб він був заради віддачі, - і не більше. А є люди, які удостоюються більш високого рівня, тобто і щодо келім отримання вони можуть спрямувати намір на заради віддачі.

2.Бааль Сулам. Шаматі. 34. “Перевага землі - в усьому”

(переклад з івриту)

Ось відомо з книжок та від їхніх авторів, що Творець є добрим і добродійним. Тобто Його управління розкривається нижнім як добре і добродійне. І так ми маємо вірити.

Тому, коли людина вдивляється в те, як управляється світ, і починає дивитися на себе або на інших, як від цього управління вони зазнають страждань, а не насолод, як то пасувало б Його імені, яким є «Добрий і Добродійний», то важко їй в цьому стані сказати, що вище управління поводиться як «добре і добродійне», і дарує їм всіляке благо.

Однак треба знати, що в такому стані, коли не можуть люди сказати, що Творець дає лише добро, вони звуться грішниками (івр. «решаїм»). Бо те, що відчувають страждання, спонукає їх звинувачувати (івр. «леhаршіа») свого Господаря. І лише, коли бачать, що Творець дарує їм насолоди, вони виправдовують Творця. Як сказали мудреці: «Хто є праведником? – той, хто виправдовує (івр. «мацдік») свого Господаря», тобто говорить, що Творець керує світом способом праведності (івр. «цідкут»).

3. Бааль Сулам. Лист 55

(переклад з івриту)

І згідно з цими словами, зрозумій також визначення назви: «праведник», що мається на увазі людина, що перебуває в світі Творця, і разом з цим, постійно, все більше отримує добрі та приємні відчуття, і вона повсякчас перебуває в насолоді.

І тому, виходить, завжди благословляє Творця, який створив його, винайшовши для нього такий добрий і радісний світ. І також йому, звісно, не потрібно промовляти ці речі саме язиком, бо самі відчуття є благословеннями, якими він увесь час благословляє Творця. [...] І тому називається «праведник». Бо виправдовує створіння і відчуває його таким, яке воно є насправді.

4.Рабаш, ст. 28 (1987) “Що таке «не додавай і не зменшуй» в духовній роботі”

(переклад з івриту)

…людина має вірити вище знання і змальовувати собі, начебто вона вже удостоїлася віри в Творця у відчуттях у своїх органах, і бачить, і відчуває, що Творець управляє всім світом властивістю «добрий і добродійний». І хоча, коли людина дивиться на рівні знання, вона бачить усе навпаки, - все ж вона повинна діяти вище рамок знання, і щоб було подібно для неї, наче це вже існує у відчуттях її органів, що так воно насправді, що Творець керує всім світом властивістю «добрий і добродійний».

І тут людина здобуває важливість мети. І звідси вона отримує життя, тобто радість від того, що має наближення до Творця, і має вона можливість сказати, що Творець є добрим і добродійним…

5. Бааль Сулам. Лист 1

(переклад з івриту)

Всі вірять в особисте управління, але не злиті з ним зовсім.

Причина та, що як можна віднести думку, чужу та загиджену ... до Творця, який є абсолютом Доброго, Хто дає добро ... а лише справжнім робітникам Творця, їм відкривається спочатку знання про особисте управління, що Він заснував всі причини, що передували цьому, включаючи добрі та злі разом, і тоді вони злиті з особистим управлінням, бо кожен, хто приєднаний до чистого, є чистим.

А оскільки єднається Той, хто управляє, зі Своїм управлінням, то зовсім не дається взнаки відмінність між злом та добром, і всі улюблені, і всі ясні, бо всі є зброєносцями (букв. «носіями келім») Творця, готовими уславлювати розкриття Його єдиності. І це відчутно, і в цій мірі мають вони знання в кінці, що всі дії та думки, чи то добрі, чи злі, - вони є зброєносцями Творця, і Він уготовив їх, і з вуст Його вони вийшли, і це знаним буде в очах всіх в кінці виправлення.

Але, між іншим, існує вигнання довге та жахливе, і основна біда та, що коли бачить як розкривається якась неналежна дія, падає зі свого рівня (і тримається загальновідомої брехні, і забуває, що він, як сокира в руці того, хто нею рубає). Бо вважає, що він сам здійснив цю дію, і забуває про Того, хто спричинює всі причини, що все – від Нього, і немає нікого, хто діяв би в світі, крім Нього.

І це така наука, при тому, що утримувався в ній спочатку силою знання, все ж в потрібний момент не впорається зі своїм знанням, аби поєднати все з Тим, хто все спричинює, в єднанні, яке переважить на шальку заслуг.

6. Рабаш. Стаття 44 (1990) " Що таке в духовній роботі «війна за дозволом» - 2

(переклад з івриту)

І людина має вірити, що це приховання, коли вона не відчуває, що існує Цар світу, - це Творець утворив, і зветься воно «виправлення скороченням». Проте людина змушена вірити і докладати велике зусилля до цього, аж поки стане відчутним в її органах, що Творець управляє світом. І не просто управляє, а людина має вірити, що управління Творця реалізується властивістю «добрий і добродійний». І для цього слід людині робити все, що в її змозі, аж поки матиме можливість осягнути це.

7. Бааль Сулам. Шамати. 16.”Що таке в духовній роботі «день Творця» і «ніч Творця»”

(переклад з івриту)

Ті, хто чекають на день Творця, мається на увазі, що вони сподіваються, що удостояться віри вище знання. І буде їхня віра такою сильною, наче вони бачать зором та достеменним знанням, що так воно.

Тобто, що Творець управляє світом властивістю «добрий і дає добро».

Інакше кажучи, вони не бажають, щоб побачити, як Творець управляє властивістю «добрий і дає добро». Адже бачення протистоїть вірі. Тобто віра – вона саме там, де вона проти розуму. А людина робить те, що проти розуму, і це називається вірою вище знання. Означає, що люди вірять, що управління Творця створіннями здійснюється властивістю «добрий і дає добро». А те, що вони не бачать це, ясно знаючи, вони не говорять Творцеві: «Ми хочемо узріти властивість «добрий і дає добро» своїм баченням в рамках знання». А бажають вони, щоб це залишилося в них у категорії «віра вище знання».

І просять вони у Творця, щоб дав їм силу, щоби ця віра була настільки сильною, неначе вони бачать це в знанні. Тобто, щоб не було різниці між вірою і знанням в рамках розуму. Це зветься у них, у тих, хто бажає бути злитим з Творцем, «день Творця».

8. Рабаш. Стаття 28 (1988) “Що означає, що управління Творця, воно приховане і відкрите”

(переклад з івриту)

Ось дано нам вірити у вище управління Творця, у те, що Він керує світом властивістю «добрий і добродійний», бо це річ, в яку ми маємо вірити, - у те, що мета творіння була спричинена Його бажанням дати благо Своїм створінням. І слід нам вірити, навіть коли відчуваємо страждання, - з тих, які вище управління посилає нам відчути, - все одно маємо вірити, що ті страждання, які ми отримуємо, це за те, що ми не виконуємо заповідей Творця, які Творець заповідав нам. Ці покарання не є помстою і злопам’ятством, як це ведеться у «плоті й крові», наче Він карає когось через те, що уразили Його честь, і не слухаються Його наказів, а включено все це у справу виправлення.

Означає це, що страждання, які людина терпить, вони за те, що не дотримувалася заповідей Творця. Адже дарування Тори та заповідей, воно на благо людини, і завдяки цьому вона дістане келім, придатні для отримання блага й насолоди, які Творець уготовив для створінь.