<- Кабалістична бібліотека
Продовжити читання ->
Кабалістична бібліотека

Моше

Рашбі

Рамхаль

Аґра

Лист 10

(переклад з івриту)

Переддень суботи тижневої глави Шемот (17 січня) 1925 р., Варшава

Учням єшиви "Прикраса вчителів", хай Творець перебуває з ними.

… Дуже жалкуватиму про розточені органи, проти котрих посилилися зовнішні причини, щоб не приєднувалися вони до вас, хай дасть Творець, щоб вони зміцнилися та змогли б поєднатися з нами, і Творець перебуватиме з ними.

І я розумію, що не дуже ви займаєтесь єднанням розуму й серця, як я бажав би, разом з цим робіть що в ваших силах, а спасіння від Творця – як оком змигнути. А основне, що стоїть сьогодні перед вами, це – єднання товаришів, і докладайте зусиль в цьому все більше й більше, бо воно може оплатити все, чого бракує.

Наведено: "Учень, що йде у вигнання, виганяють і вчителя його з ним". Пояснення: отже, було проблемою для мудреців, - як це можливо, щоб запанували звинувачення стосовно Тори й духовної роботи учня аж до вигнання його від приєднання до спадщини Творця, - і це при тому, що він з’єднаний з істинним вчителем? І пояснили це так, що в час падіння учню здається, неначе вчитель також в падінні, разом з ним. І якщо так, то адже це правда, тобто, не може втішатися своїм вчителем, інакше, як лише згідно з тим, як оцінює своїм серцем. А коли це так, то має він лише приниженого та опущеного вчителя. В тій самій мірі, як він оцінив його, тому й виганяють рава разом з ним.

Початок єгипетського вигнання та уярмлення починається з написаного: "І постав новий цар над Єгиптом, який не знав Йосефа". Означає це, що розкрилася нова влада в мізках кожного, нова влада близького, бо впали зі свого попереднього рівня, і, як сказано вище, " Учень, що йде в вигнання, виганяють і вчителя з ним". І само собою, не знали Йосефа, тобто, не осягли його, а все згідно з тим, як оцінювали серцем. І так змальовували в серці своєму образ Йосефа, - такого, як вони самі. І коли так, то "не знали Йосефа", - і почалося уярмлення. Бо якщо це не так, то певно, праведник захистив би їх, і не відчули б зовсім стан вигнання та поневолення.

І пояснюється їхнє поневолення "глиною та цеглою". Глина (івр. "хомер") – це гріх тяжкий (івр. "хамур"), коли судять цим за "думку". А цегла (івр. "левенім") – мається на увазі "повернення", коли удостоїлися вищого милосердя і дістали в цей час вище світло від віри в святих праотців, і обілилися (івр. "ітлабну") від гріхів своїх. Але було це не на постійно, а знову й знову приходили через це до всякої роботи в полі , тобто, продовження тяжкої роботи, що стосується решти заповідей. Як сказали мудреці: "Середніх судять і цей, і той". І тому ця кліпа зветься "фараон", літери "пей-гей" "рейш-аїн" (слова "злі вуста"). «Пей» - тому що малхут в мохін називається "пе" (івр. "уста"), і це категорія рішення та згоди, щоб не порушував слова і все, що сказав, виконував би. А в єгипетському вигнанні була влада у "злих уст" і не виконували. Тому, навіть коли удостоювалися якогось вищого світіння від дев’яти перших сфірот, воно не могло бути поглиненим в тіло, тому що "злі вуста", що протилежні "устам святості", - тобто зворотна сторона, - припиняли світло, що спускалося з "рош". І висмоктували і живилися всім світлом, що починало спускатися для Ісраеля. І це сенс: "Жоден раб не міг втекти з Єгипту". Бо фараон вчинив велике чаклунство над входами в Єгипет, як сказали мудреці.

І з цього зрозуміло сенс: "А Я знаю, що не дасть вам цар Єгипту піти, навіть якщо "сильною рукою", тобто Творець повідомив через свого служителя Моше, що жодна сильна рука і сили, що в світі, не допоможуть проти цієї злої кліпи, оскільки підкоряється вона лише коли перед нею Творець, власною персоною. І це сутність сказаного: "Я, а не посланець", а також сутність сказаного: "І простру Я руку Свою, і покараю в Єгипті… і дам народу цьому милість в очах єгиптян".

А тепер давайте поясню вам (з Божою поміччю) сповіщення визволення і посланництво Моше. Написано: "І відповів Моше, і сказав: "Але вони не повірять мені… бо скажуть, - не являвся тобі Творець". Пояснення: адже, оскільки свята мова була в вигнанні, за суттю: "Бо важкий устами й важкий язиком я". Тому був Моше вірним пастирем, стверджував перед Творцем: "Але вони не повірять мені", бо навіть якщо я зв’яжу Ісраель з собою, і передам їм униз якийсь вищий вплив, але ж кліпа фараона висмоктує та грабує все від них. І попри те, що будуть злиті зі мною, разом з цим не послухають мене. Означає це: хоч поки що існує для них влада кліпи фараона, і "уста й мовлення" у вигнанні, все ж, якби повірили вірному пастирю, як належить, могли б сини Ісраеля почути голос Моше, котрий "вище уст і мовлення", а якби зміцнилися в цьому, напевно були б врятовані від кліпи фараона.

І про це скаржився Моше, вірний пастир, перед Творцем: "Бо скажуть, - не являвся тобі Творець". Пояснюється це, як сказано вище: "І постав новий цар над Єгиптом, який не знав Йосефа", бо в час їхнього падіння в "хомер" (тут – "матеріальність"), заперечуватимуть також і велич Моше, вірного пастиря. А коли так, то як можна, щоб Моше визволив їх з-під такої злої та міцної кліпи? Тому передав Творець три знамення, щоб показав Моше перед синами Ісраеля, і навчив його як впорядкувати ці знамення перед ними, одне за одним. І пообіцяв йому Творець, що допоможе йому з небес, що забезпечить можливістю показати їх, і після того, як приймуть сини Ісраеля від нього ці знамення, почнуть дослухатися до голосу Моше . І тоді зможе визволити їх з цього гіркого вигнання.

А зараз поясню таємницю цих трьох знамень. Перше, перетворення посоха на змія, а змія на посох. Друге знамення, коли виймає руку і не з пазухи, вона покрита проказою як снігом, а коли виймає руку з пазухи, вона знову стала як плоть. Третє знамення, коли при виливанні води Єора на землю, стане вона кров’ю.

І поясню зараз, як показав їх Ісраелю: в руці визволителя був посох, і це означає - вірний пастир, який має "посох" (івр. "мате") в руці, аби схилити (івр. "легатот") серця Ісраеля до Батька їхнього на небесах, і якщо "кидає його на землю", це означає, що сини Ісраеля беруть той посох щоби користуватись ним за своїм бажанням (земля (арец) – як бажання (рацон)). "І став змієм", бо видається їм їхній гріх, як тварина, хоч за його основою, перш ніж наблизились до посоха, був їхній гріх, як неживе, - а як наблизили себе до посоха, зробився справжнім змієм, - що аж "і побіг Моше від нього" (означає: згідно з тим, як оцінювали самі Ісраель за згаданим принципом "не знав Йосефа").

А потім, коли прийшов Моше визволяти їх від укусу змія, тримав змія за хвіст, а не за голову. Бо неправдивий визволитель, коли приходить рятувати Ісраель, тримає змія за голову, щоб розбити голову змія, бо такий звичай всіх ловців змій.

Але справжній визволитель тримає його саме за хвіст (за суттю сказаного, що цей змій пригинає голову і вбиває хвостом, - і я вже пояснював вам). "І став посохом в його руці". Бо тоді діє насправді в глибині їхнього серця, схилити їх на шальку заслуг. І після того, як отримують сини Ісраеля цей знак, дає йому Творець дозвіл і повноваження, показати їм другий знак.

І вже я пояснював вам слова мудреців: "Наблизив його… до бажання" – як це? Примушують його, аж поки скаже "Бажаю я". Бо нечистоту змія, коли судять за думку, буде виправлено жертвою всеспалення, котра спокутує думку.

Але принесення жертви повинно бути також з любов’ю та страхом, і той, хто повинен принести її, можна йому докласти зусиль щодо страху, але не стосовно любові, як відомо. І якщо так, то і жертва відбраковується через нестачу любові, і це пояснюють мудреці: "Примушують Його" – Творця, також способом "перемогли Мене сини мої", бо той, хто виконує роботу зі страху, зветься це, що його зівуґ – через примус. І зрозумій. "Аж поки скаже" Творець, і розкриє йому Своє бажання, і скаже йому: "Бажаю Я" цю роботу, і розкриється, заднім числом, те, що немає жодного примусу, а є істинний зівуґ, в любові та приязні.

І це - принцип "Уста свої розкриває з мудрістю, і Тора милості на язиці її", бо розкриттям уст розкривається вища мудрість. Адже в той час, коли відокремлюється кліпа "злі вуста" від святості, з’являються в світлі світу уста святості. І це таємниця "широкого розкриття вуст", і не існує більше ушкодження злом в сподіванні на Його слово. Тому що "Той, Хто знає таємне, свідчить про нього, що більше не повернеться до глупства свого", і відразу заслуговує вищої мудрості, бо розкриття закону й суду завжди йдуть разом, і це сенс "Уста свої розкриває з мудрістю".

І оскільки досяг розкриття мудрості, котрої удостоївся лиш тільки завдяки попереднім зусиллям в своїх зівуґах, через примус, виходить, що якби не "язик нукви", яка має чудодійний засіб, - зусилля, - не удостоївся б нічого. І само собою, справа розкривається заднім числом, що навіть примусові зівуґи були по-справжньому зівуґами любові та приязні. І це сенс "І Тора милості на її язиці", саме на "її язиці", а не на іншому.

І повернемося до нашої теми, що перше знамення, коли триманням Моше за хвіст змія той перетворився в його руці на посох, є "поверненням через трепет", за принципом "Уста свої розкриває з мудрістю". Бо з цього часу, коли вона встановлюється внизу, а кліпа відсилається і не повертається, починається корінь розкриття вищої мудрості.

А сутність другого знамення, це таємниця та корінь повернення через любов. Бо оскільки поміщає руку собі за пазуху, з вищою вірою, розкривається ніщо інше як "Тора милості на язиці її".

І вдивися пильно в ці речі, тому що насправді треба вийняти руку з пазухи, бо "пазуха" означає "Я, і хай не буде в тебе…", а витягування руки – це "поширення знання". А якщо, коли витягує руку для поширення сенсів Тори і секретів Тори, пам’ятає добре свій корінь, щоб не змінювати його сенс, і добре знає, що витягує руку з пазухи, виходить, що закон та суд зв’язані одне з одним як два приятелі, що не розлучаються. Тоді йде світло своїми шляхами, як годиться.

І з цього зрозумій сенс слів: "І засунув руку за пазуху", що означає прийняття закону "І вийняв її", що призначений продовжити поширення знання, і не зміцнюється в бажанні бути також злитим з Коренем, що означає "пазуха", і тоді "І ось, рука його покрита проказою як снігом". І перекладено арамейською у Йонатана бен Узіеля: "І ось, рука його закрита". Тобто закрилися витоки світла, і немає іншого виправлення, крім як зміцнитися удруге. "І повернув він руку за пазуху", приймаючи закон. А потім "вийняв її з пазухи, і ось – знову стала вона плоттю". Сенс в тому, що закон супроводжується і приєднується до вилучення руки – і закон і суд об'єднані. Тоді хід життя і світло повертаються в своє русло.

Про це сказано: "І буде: якщо вони не повірять... гласу першого знамення ", то вийме він руку, але не з пазухи. "Тоді повірять гласу другого знамення". Адже побачать, що, вийнявши руку з-за пазухи, він знову став здоровий.

А третє знамення є глибоким поняттям, бо річка Єор була богом Єгипту, а фараон – богом Єора, бо сказав: "Мій Єор і я створив себе", бо вже говорили ми, що фараон грабував собі все світло, що спускається згори для Ісраеля.

Проте, концентрацію світла, що грабує, дав Ісраелю, і ця концентрація, що дана фараоном, називається Ніл, і він зрошує всі цитрусові сади в Єгипті, і зветься хлібом лінощів, бо не треба для цього зусилля. І тому існувало побоювання, щоб не пошкодили сини Ісраеля після визволення з Єгипту "хліб сильних", як це трапилось в пустелі, коли вони сказали: "Пам’ятаємо рибу, котру їли в Єгипті даром". І це є виправленням, - "І стала вода… кров’ю на суші", бо всі боялися, що зіпсували з питва Ісраеля, бо потім дістанеться їм з цього кров Песаха і кров обрізання. І це сенс сказаного: "Наглядає порядки дому свого", означає це, що вода Єора перетворилася на кров на суші, і тоді "І хліб лінощів не їстиме", і це є темою глибокою, і докладніше – в іншому місці.

Єгуда Лейб