869. Обручення

(переклад з івриту)

І кожна, яка не обручена ні з ним, і ні з ким іншим, - дитина схожа на неї. І яка це? – це дитина рабині й дитина чужинки. Звідки ми знаємо про рабиню-ханаанку? Сказав рав Гуна: «Сказало писання: «Сидіть собі тут з віслюком», - народ, подібний до віслюка. А отже, обручення тут не дійсне.

Дитина її як вона, бо сказало писання: «Дружина та її діти належатимуть її господарю». Чужинка – звідки ми знаємо? Сказало писання: «Не одружуйся з ними», отже, обручення не дійсне. «Дитина – як вона» - звідки ми знаємо? Сказав рабі Йоханан від імені рабі Шимона бар Йохая, що сказало писання: «Бо відверне сина твого щоб не йшов за Мною». Сина твого – від жінки з Ісраеля, називається «твій син», але твій син від ідолопоклонниці не називається «твій син», а «її син» (трактат «Кідушин», 68).

За методом духовної роботи «обручення» (івр. «кідушин») - так називається чоловік, який удостоюється «кдуша» (святості). «Дитиною» називаються розуміння, що допомагають в духовній роботі. «Ісраїльтянкою» зветься свята Шхіна. Рабиня і чужинка, тобто сітра ахра (егоїзм, букв. «зворотна сторона»), що зветься кліпа «віслюка», тобто «рабиня», і кліпа «вола», звана «чужинка».