795. Слухай, сину, напучення батька свого – 2
На виході суботи глави «Пінхас».
(переклад з івриту)
«Пінхас, сина Ельазара»… Рабі Ельазар почав і сказав: «Слухай, сину, напучення батька свого», тобто Творця. «І не відкидай учення (букв. «Тору») матері своєї» - це спільнота Ісраеля. Спільнота Ісраеля, тобто Шхіна, це загальна душа Ісраеля, котра є категорією віри. І називається «ученням», тому що необхідно включити учення, Тору, у віру, а напучення слід включити в Тору».
«Віра» повинна бути ясною, як Тора, котра є категорією розуміння й осягнення, тобто людині слід встановити в серці своєму віру в Творця в тій же мірі, як наче вона розуміла б усе.
А «Тора» називається категорією «моралі», де «мораль» є докором, як пояснює Зоар, що є в ній кілька докорів і кілька покарань, як написано: «Напученням Творця, сину мій, не гребуй і не гидуй докорами Його». Оскільки різниця між Торою та вірою в тому, що Тора називається подарунком, як сказали мудреці: «І від Дару Потік Творця», що саме в час, коли відчуває насолоду в Торі та заповідях, тоді це і зветься категорією «подарунок». Тоді як коли людина труждається, коли Тора та заповіді в неї як тягар і ноша, - це називається вірою, що є тягарем.
Тому він каже, що навіть коли людина відчуває смак солодкості Тори, - наскільки вона тоді має обмежувати себе, щоб було це заради небес, а не для власної користі, що є напученням і докором, і дістає покарання, якщо переступає зазначені вище обмеження.