646. Породження Яакова, Йосеф

(переклад з івриту)

На виході суботи глави «Вайєшев», (3 грудня) 1977 рік.

«Пильнуй освячувати його від його приходу до виходу». А в Зоар пояснюють: що таке субота? - ім’я Творця. Тож згідно з цим що означає, що потрібно пильнувати освячувати святе Ім’я? Я розумів би інакше, - що нам слід освячувати себе, як написано: «Святими будьте».

А справа в тому, що святість зветься річчю важливою, а речі буденні називаються неважливими. Бо в нашій природі – шанувати те, що стосується нашого тіла, тобто людина цінує все, що належить до себелюбства. І в час, коли людина діє, і не бачить, що було б з цього щось для себелюбства, а треба щодо всього спрямовувати намір на користь Творця, - тоді вона не цінує свою роботу.

І це пояснює те, що необхідно освячувати ім’я Творця, тобто щоб була нам важливою робота тоді, коли потрібно працювати в ім’я небес, що зветься ім’ям Творця. І ця робота буде для нас основною. А те, що ми щось робимо для нашого тіла, то це тільки для того, щоб була змога служити Творцеві за допомогою нашого тіла. Але як приходимо до цього? Адже у тіла повно питань, і воно запитує завжди: «Що буде тобі з того, що працюватимеш заради небес?»

Ось, Раші наводить нам [притчу] про вислів: «І це породження Яакова, Йосеф…», і пише так: «Кажучи інакше: «І оселився Яаков», - верблюди цього торговця льняними тканинами увійшли, навантажені товаром, а цей випалювач вугілля здивувався, - як увійде весь цей товар? Був там кмітливий один, відповів йому, - одна іскра, що вийде з твого міху, спалює все це».

І маємо запитати: яка це така «кмітливість» у нього? - адже той питає, як все увійде. Тож, якщо він кмітливий, то має дати йому пораду, як помістити все. А він що йому каже – як спалити весь льняний товар? Отже, відповідь недоречна.

Також слід зрозуміти те, чим Раші завершує: «Так Яаков побачив усіх тих великих, про яких йдеться вище, здивувався і сказав, - хто може перемогти їх усіх? Що написано далі? – «і це породження Яакова, Йосеф», і написано, - і був дім Яакова вогнем, а дім Йосефа полум’ям, а дім Ейсава соломою. Іскра виходить від Йосефа, котра нищить і спалює всіх. Якщо так, що означає «був дім Яакова вогнем», якщо достатньо написаного «дім Йосефа – полум’я».

Однак, притча була така: куди увійде весь цей льняний товар? Тобто, коли цей товар увійде в крамницю випалювача вугілля, йому вже не буде місця працювати, адже товар впаде на нього тягарем і вже не зможе викинути льняні тканини назовні. Тому сказав йому кмітливий чоловік, - перед тим, як верблюди з льняним товаром увійдуть до тебе, дай одну іскру і відразу спалиш усе. Тоді вони вже не можуть увійти й завдати шкоди, хоч їх і багато.

Але якщо вже увійшли, ти вже не можеш подужати їх і викинути товар, тому що весь цей тягар падає на людину і вже немає їй вибору. Тому сказав йому кмітливий, - одна іскра спалить усе.

А мораль цього така, що коли побачив усіх великих, то здивувався Яаков, як він може перемогти їх. І дали цьому пояснення, що одна іскра виходить від Йосефа, бо Йосеф є категорією «праведник», тобто той, хто віддає. І коли він приймає на себе властивість віддачі, тоді має він спосіб, щоб ті не змогли увійти, бо відразу згорять від наміру заради віддачі.

Але якщо дасть їм увійти, вже не зможе подолати їх, як і в прикладі з льняним товаром. Коли входять, коли вже лежить на ньому вся вага тягаря, - не може викинути їх назовні.

І це є поясненням «дім Йосефа – полум’я». Бо полум’я не є річчю постійною, адже язики полум’я палають, підносячись вгору й спадаючи. Тому кожного разу, коли з’являються труднощі з боку Ейсава, відразу він зміцнюється і спалахує силою бажання віддачі, і не дає тим «великим» увійти в своє серце. І від примноження спалахів робиться потім стан постійного вогню, що є категорією «Яаков».

Тобто, завдяки тому, що полум’я увесь час в підйомах і падіннях, він удостоюється потім постійного вогню.