626. Усе, що робить Милосердний, на добро робить

Суккот (жовтень) 1963 року.

(переклад з івриту)

Ось, «авід» (арам. «робить», перша буква «аїн») – це від слова «авуд» («пропалий», перша – «алеф»), бо букви «аїн» і «алеф» взаємно заміняються. Тобто, якщо людина приходить до стану, коли вона буквально «пропала», коли не бачить собі ніякого права на існування в світі, щоб було їй за що триматися, і всі прийоми і способи вже покинули її, і бачить, що після всіх клопотів та зусиль, - все пропало, тоді вона повинна зміцнитися і сказати, що все, що Милосердний зробив пропалим – на добро пропало.

Тобто, саме Творець утворює всі ці стани пропащості, і вони – на добро, тобто завдяки тому, що людина приходить до стану, коли вона на найнижчому рівні, - цим буде їй можливість піднятися вгору, як написано: «Піднесеним є Творець, а ниций побачить». Бо немає більшої низькості, ніж коли людина відчуває себе пропащою – цілковито й остаточно.

І це є поясненням того, що все, що Милосердний зробив пропалим – на добро пропало. А потім, коли починає знову працювати й виправляє свої діяння, і робить «повернення через любов», тоді людина каже, що і це на добро, - тобто ті стани, коли вона була «пропалою», адже немає більшого прогріху ніж те, коли людина приходить до стану «пропала». Але коли робить повернення в любові, тоді вона бачить, що і це на добро, що з самого цього зла зробилося добро. Виходить, що є відмінність між «усе, що робить Милосердний» і «також і це на добро».