575. Чистота роботи

 (переклад з івриту)

«Іди й дивись, - відповідає: «Він - незаконнонароджений, тому що сполучився Ців’он з матір’ю своєю і породив байстрюка», і це прийшло зі сторони духа нечистоти, котрий приліпився до нього» (Зоар, глава «Ваішлах», 178).

Бо відомо, що коли приходить і запитує «хто?» або «що?», і бажає відповісти на це запитання, тоді він «відповідає» від вислову: «Не відповідай про ближнього свого [неправдивим свідоцтвом]», тобто свідчить, що знайшов «еймім» (жах). «Еймім» це від слова «йомам» (удень), що є світлами та насолодами в служінні [Творцю].

Виходить, він свідчить про свою роботу, що вона – з боку бажання отримувати, що зветься «ло лішма» (не заради Тори), оскільки вся його робота через те, що отримує великі насолоди. І якби не було в нього насолод, не працював би взагалі.

Але слід знати, що всі створіння створені тільки заради слави Творця. Виходить, тим, що він приходить зі своїми запитаннями, він з’ясовує для себе джерело і основу своєї роботи. І оскільки робота є породженням бажання, тому думка й бажання називаються батьком, а робота зветься породженням.

Отже, те, що він прийшов запитати про свого батька, тобто хто спричинює йому роботу, це означає: «Коли знайшов дні… Ців’ону, батькові своєму», тобто свідчить, що поштовхом до роботи є «ло лішма», що зветься «Ців’он», тобто «цвіют» (лицемірство), а не істина, котра зветься «лішма».

І є запитання в Зоар, - як він мав можливість продовжувати роботу до цього часу, якщо намір його на основі неправди. Проте, було тут змішування, тобто коли «Ців’он сполучився з матір’ю своєю».

«Матір’ю» зветься точка в серці, котра прагне до роботи Творця, і вона орган святої Шхіни, званої «матір’ю синів». Однак Ців’он сполучився з нею тоді як він - «ло лішма» і зветься ім’ям «бажання отримувати», що є тілом. А Ців’он дав йому зрозуміти, що варто працювати для того, щоб насолоджуватися духовними насолодами, а в них можна отримати більше насолоди ніж в матеріальних. І є тут змішування різних видів. Тому породження, що народилося від цього, є незаконнонародженим, тому що точка в серці повинна поєднатися з бажанням віддавати, а не з бажанням отримувати. Виходить, що причини роботи називаються батьком та матір’ю, і були різних видів. Тому й породив незаконнонародженого.

А «відповідає», - той, хто народився від Ців’она, батька свого, виходить, що він своїми запитаннями спричинив йому народити «потомство», зване «і відповів», тобто своє свідчення, зазначене вище. А отже, саме запитанням привів його до того, що породив незаконнонародженого.

Й існує правило, що незаконнонароджений не породжує, де справа породжень це робота, що згадана вище. Тому вже не може продовжувати роботу, бо відкрилося йому, що вся його робота виключно ло лішма. Тоді як раніше думав, що працює лішма.

Виходить, що це відкриття принесло йому велику користь, бо він повинен зараз звернути свій погляд і серце на те, щоб виправити свій стан, щоб удостоїтися прийти до істинного злиття, і вся його думка буде – тільки щоб принести задоволення Творцю.

І це те, що продовжує там Зоар: «І разом з цим кожна людина, яка йде шляхами Творця і тремтить перед Ним, не боїться їх». «Шляхами Творця» називається - вище рівня знання, як в розумі так і в серці, «не боїться їх», - мається на увазі, не боїться запитань «хто» і «що». І це те, що написано в Зоар: «Сказав рабі Іцхак: «Так само, всі ці пустельні гори є місцем їхнього мешкання… А всі ті, хто докладають зусиль в Торі, про них написано: «Творець збереже тебе від будь-якого зла» і т.д. Гори – це те, що стоїть посеред дороги і не дає йти далі щоби прийти до цілі, і звуться «гори», бо зміст їхній - «гіргурім» (сумніви), або ж сторонні думки, те, що затримує роботу людини.

І це є сенсом «увійшли в гору», тобто увійшли в сумніви, «і спустошилися», тобто втратили всі свої осягнення. Тому сказав: «Пустельні гори, місце їхнього мешкання», це означає, що приносить їм лиш тільки руйнування. Тоді як ті, хто йдуть шляхом Творця, вони піднімаються на гору Творця, як написано: «Хто підніметься на гору Творця… чистий руками і ясний серцем». Тобто щоб обидва, «моха» і «ліба» (розум і серце), були у віддачі й у вірі вище за знання.