571. Він і ім’я Його – одне

(переклад з івриту)

Отже, слід розрізняти між «Він» і «Його ім’я»: «Він» це Творець, «Його ім’я» - так Він називається відносно до створінь, адже «ім’я» стосується саме когось іншого. А стосовно Його Самого не існує поняття «Його ім’я». І коли інший говорить від імені Реувена, при слові «Реувен» має на увазі самого Реувена, тобто його ім’я вказує на того.

І згідно з цим виходить, що коли ми кажемо, що Творець називається бажанням віддачі, тоді цим ім’ям Він називається, коли розкривається для іншого. Тобто, якщо  хтось інший відчуває благо через те, що Він наповнює його всяким добром, і немає в нього вже ніякої нестачі, щоб можна було б сказати, що тут є якесь інше управління, а все є властивістю «добрий і добродійний».

І згідно з зазначеним вище слід пояснити сказане в «Піркей де-рабі Еліезер»: «Перш ніж було створено світ, був Він і ім’я Його одним». Де щодо поняття «один» мається на увазі «один намір», котрим є - дати благо Його створінням. А «створіння» - місце хісарону, нестачі, і якщо це місце наповнено всіляким благом, тоді бачимо, що ім’я Його це «Добрий і добродійний», тобто розкривається в цьому місці Його бажання дарувати благо.

Виходить, що бажання під час дарування блага називається саме так лише в Нього, а у створінь ще не розкрилося Його добро. А коли вже і створіння осягають Його добро, і немає в них навіть місця нестачі, тоді це зветься, що вони осягають Його ім’я, котрим є «Дарувати благо».

Але коли ще існує місце хісарону, то відчувають в цьому місці, що не розкрилося ще Його бажання дати благо, виходить, що не можна ще сказати, що Його бажання – дарувати благо, як це має бути у Творця (тому що нижні ще не гідні отримати Його благо).

Тому є відмінність між «Він», бажання Якого – віддавати, і між створіннями, які поки що не удостоїлися бачити Його добро в тій мірі, в якій воно у Творця, тобто в усій тій мірі, котрою бажає дати їм задоволення. Тому Він і ім’я Його ще не єдині.

І це означає, що перш ніж було створено світ, тобто до того, як сталося приховання і вкриття, що є категорією скорочення, - вище світло наповнювало всю дійсність і не залишало жодної насолоди, котра не була б відкритою в цьому місці, званому малхут Нескінченності.

У той час як після скорочення, - коли світло повернулося, і не світило в малхут, і залишилося місце, де ще не розкрилося згадане благо в мірі, котрою було вже відкритим у світі Нескінченності, - неможливо сказати «один», що означало б «дарувати благо». Адже в цьому місці слід розрізняти між «Він», бажання Якого віддавати, і «Його ім’ям», місцем, де повинно бути благо. А благо ще не розкрите так, як має бути за бажанням Створювача.

А в кінцевому виправленні, буде тоді «Він один і ім’я Його одне», тому що тоді вже будуть створіння гідні отримати все благо, котре задумав для них. Само собою буде один, тобто категорія «один», що є виключно віддачею. Тоді як до виправлення ще існує місце, де немає «одного», а замість цього є хісарон.