561. Душа Ісраеля

(переклад з івриту)

«Тому й називається людина єдиною, аби навчити тебе, що кожен, хто занапащає одну душу з Ісраеля, звинувачує його писання, неначе занапастив увесь світ. А кожен, хто підтримує існування однієї душі з Ісраеля, каже про нього писання, що неначе дав існування цілому світові» (трактат «Сангедрін», 37).

І маємо сказати, - чому писання каже так, адже є в нас у Торі розмежування між індивідом і загалом, коли індивід відкидається загалом. Також і розум зобов’язує до того, що індивідуум він лише один, а не сукупність багатьох. Коли так, то в чому сенс написаного, що один подібний загалу.

Тож за методикою кабали казали мудреці: «Виконав одну заповідь, - щасливий, що переважив себе і весь цілий світ на шальку заслуг» (трактат «Кідушін», 40). А чому це так? Чи ж не бачимо ми, що існують в світі грішники, також відомо те, що в кожному з поколінь є в нас праведники, як сказали мудреці: «Немає покоління, в котрому не було б як Авраам…»

Якщо так, мали б бути видними в загалі ті достоїнства, якими наділили його праведники. Адже ми бачимо, що коли хтось зробив якийсь винахід в науці чи в практичних сферах, тоді ця мудрість, яку цей мудрець впровадив, достатня для цілого загалу. Тобто, той, хто хоче бачити мудрі речі, може отримати задоволення від того, що мудрець дав усьому загалові. Але ясно, що той, хто не займається науками, він немає ніякого відношення до того нового, що впровадив мудрець.

Так само і в духовному, «Виконав одну заповідь, - переважив себе і весь цілий світ на шальку заслуг», тобто той, хто займається роботою Творця, він може втішатися світлами, які досяг тим, що переважив.

Виходить згідно з цим, «той, хто рятує одну душу з Ісраеля», тобто той, хто переважує на шальку заслуг, він дає життя своїй душі, адже «грішники за життя свого звуться мертвими». А отже, без його переваження, він - «половина на половину», подібно людині, яка мечеться між життям та смертю. А тим, що переважив, став завдяки цьому живим. Виходить, що світла, котрі притягнув, достатні для усього загалу.

І це є поняттям, що на одному праведнику весь світ стоїть, тобто світло, котре він притягує, воно діє за принципом «світильник для одного – світильник для ста». Тому, той хто втрачає душу свою тим, що переважує на шальку провини, той занапащає цілий світ, тобто тому світлу, якого стало б усьому світові, він не дає розкритися. І це сенс вислову: «Повинна людина сказати, - для мене створено світ».

І це те, що уточнює: «Хто рятує одну душу з Ісраеля», тобто мається на увазі душа якості «ісраель», але щодо народів світу – ні, тому що йдеться про переваження Ісраеля, це і зветься, що «переважив на шальку заслуг».

Тому натяк стосується Ісраеля, тобто «Ви зветеся «людина», а народи світу не звуться «людина». Бо все що в духовному, повинно торкнутися матеріального. Тому, коли рятує душу Ісраеля в матеріальному плані, працює той же закон як коли рятує душу Ісраеля в духовному. Тому що з боку кореня й гілки матеріальна душа Ісраеля вказує на духовну душу. Але маємо знати, що головним чином йдеться про духовне.