Бней Барух Академія кабали

Однак я дійсно бачу по тобі труднощі опрощення, що ти соромишся говорити просто, хоч у всіх моїх заняттях з тобою, як віч-на-віч, так і в листуванні, не вдіяв я нічого твоєму духові. Адже це звичай більшості людей в таких справах, що кожен орган, з тих, якими грішать, або поводяться ним як худобина, уподібнюючись їй, соромляться його як наче соромом злодія, і покривають його сімома покриттями. Як орган [де роблять] обрізання, і задня частина тіла, і подібне, з тих органів, якими діють як діє худоба.

Тому вимушений я поступитися тобі щодо цієї зміни, і говоритиму з тобою мовою... під покровом мови образів. Бо вже втомився я чекати на рішення стосовно цього питання, необхідного нам обом разом, а головним чином – для слави небес. Бо крім цього нічого мені не бракує.

Оберу собі говорити з тобою мовою хитрунів, мовою, якої не потребують ангели служіння. І тому вимагатиму від тебе витлумачити мені ясно мову Зоара в трьох місцях. І навіть речі, щодо яких ясно тобі, що зайве, чи й навіть гріхом вважатиметься розкривати ці таємниці, а тим більше перед знавцями й тямущими. Чи навіть речі легкі що ширяють як птахи небесні в небесах, [придатні й] простій людині, - усе мені потрібно. І навіть якщо немає потреби в чомусь конкретно, але потреба, - вона для загального уявлення.

І вивчи в Зоарі від глави Шемот і далі, до слів тієї перерви, що після Песаху та й далі взагалі, – щоб добре з’ясувалося. А потім вивчи добре починаючи зі сторінок, що перед святом «Ацерет» (свято Шавуот), там близько до нього, до місяця елуль того року, коли зробили перехід до Землі Ісраеля. Отже, маєш два місця. А потім, від сторінок про гідності Землі Ісраеля – до кінця.

Спочатку поясни мені різні зміни та їхні дії, з одного місця до іншого. Тобто, від утворення рівнів і розуміння теми, наскільки зможеш. А потім познач мені найкращі з їхніх кроків, загалом і їхніх частин, і який з них був необхідним, а який надмірним, і чим необхідний, а чим зайвий, що втратив би світ без нього, також змалюй лінії надії в кожному з місць. І головне – змалюваннями, які виділяють його вид з відтінками життєздатності та світіння, вид жахливий чи вид гарний, або вид усміхнений, або вид привітний.

Бо таким живим і опуклим способом треба записувати навіть речі прості, навіть зайві та відомі давно, аби в кожній картині було змальовано всі змалювання як з’єднані разом, впорядковані для цього надмірним поясненням. І не повторюй помилку – давати мені пояснення, що знайшов в змалюваннях, а самі змалювання будуть поглинені твоїм поясненням. Навпаки, самі змалювання мені потрібні, а пояснити їх я сам в змозі, як і ти, і головне - як вони «впали згори» ще до твого пояснення, яке даєш їм знизу.

А оскільки я поки що боюся твоїх лінощів в роботі, які є лише кліпою, або ж тим, хто «полює на чисті безгрішні душі», тому, ось я сам напишу тобі поновлення слів, в таких формах, які я вимагаю.

А після того, як закінчиш описувати мені всі згадані змалювання, наскільки стане тобі змоги, просто, без пояснень, лише як «з небес упали», після цього поясни мені своїми словами те, що я пояснюю тут мовою «тірґума» (арамейською), і таким чином знатиму, наскільки ти розумієш те, що я пишу й мої міркування.

А потім, як поясниш мій задум, обміркуй мої слова і додай до них, або прибери зайві, або те й те разом. І, заради Творця, виконай ці мої вимоги, і не зважай на те, що пропускатимеш час вивчення Тори та молитви, навіть декілька тижнів, аж поки не виконаєш цю мою вимогу. І поки не прийдуть до мене твої слова у вигляді ясної для мене відповіді, ось, пальці мої зв’язані канатами трепоту, і не зможу листуватися з тобою в шатрі Тори та вищої любові.

[Редактор: з цього місця й далі текст Бааль Сулама – арамейською мовою. Тут наведено переклад на іврит]

Дивись, є свята мова для вишніх, і є свята мова для нижніх. Тому й називаються всі, хто є істинними мудрецями, «устами Творця». Що мається на увазі? Це тому, що свята Шхіна промовляє «з їхньої гортані». І все, що говорять, «ваше піднебіння смакує, і нічиє інше». І тому звичай цих мудреців істини – передавати мудрість товаришам своїм «уста в уста».

А який сенс слів «уста в уста», і чому не «з уст у вухо»? Це тому, що те, що «піднебіння куштує» - не передається вухам, те і те окремо.

І про сенс цього написано: «Уста в уста говоритиму з ним, відкрито й видно, а не загадками». «Видно» - це згідно з тим, як бачать люди. «Загадками» - це згідно з тим, як чують людські вуха.

Але зовсім інші шляхи у науки істини, бо вона передається лише «піднебінням». Як написано: «Хто їстиме і хто відчуватиме, крім мене». І згідно з цим правилом знають мудреці закон. І за законом, один вид від іншого відрізняється смаком, бо кожен з видів має свій власний смак. А оскільки грішники, це - насичені гидотою в своїх серцях, тому розділив їхні серця, і смаки їхні не однакові, бо «змішав Творець мову їхню, так, що вони не зрозуміють (букв. «почують») мови один одного.

Але мудреці, в яких брехня не торкається їхнього піднебіння, тому вся їжа їхня – істина, і все їхнє збудження - до істини, і тому всі мудреці, вони – як одна людина, і розуміють кожен мову іншого, бо піднебіння їхні – одне, тому мають вони силу розкривати таємниці один одному «уста в уста».

І цей сенс мала молитва «вірного пастиря» (Моше) про Єгуду, - «І до народу його приведи його». І постановили вчителі наші, що зможе стояти разом з праведниками і обговорювати з ними закон. Тобто, як пояснено нами, - розумітиме їхню мову.

Бо той, хто має пошкодження, в сенсі, що не виправив належним чином гріх «покоління розбрату» (Вавилонської вежі), той підпорядковується божку вавилонському, що зветься «Баль». І зав’яла там їхня мова, і не знав того, що говорили наші вчителі. Горе йому, горе душі його. А «Шхіна що говорить? «Важко голові моїй, важко руці моїй».

І якщо скажеш, як можна дати ради й виправити цей гріх великий, то чи не написано: «Всесильний на небесах, а ти на землі, тому хай нечисленними будуть слова твої». І тому написано: «Навіщо щоб гнівався Всесильний на слова твої?» Це є істиною без жодних сумнівів.

Але ж, як і тут, нам потрібна сила Моше, вірного пастиря, який свідчить про себе: «Не на небесах вона... в устах твоїх і в серці твоєму робити це». І завдяки могутній силі вірного пастиря відомо, що вже спустилася Тора на землю, неначе сполучення літер імен Тори. І усіма тими діяннями, які впорядкував перед нами і для всього світу, як «З дозволеного твоїм устам». Тепер вони існують буквально на землі, як написано: «В устах твоїх і в серці твоєму зробити це». Тобто, в злитті духу і розуму, в усьому розумінні та знанні, що є в словах праотців і в словах рабів праотців, і в 613 заповідях, що в кожній дії дається очам одне сполучення з різних видів шляхів Господаря світу. І в цих видах вкладено все вище світло. І той, хто засвоює собі одну з властивостей в повному усвідомленні, він вже не працював марно. Адже в цьому вже є одна частина з 613 частин душі. І тоді продовжує і примножує на всіх цих ступенях, аж поки знаходить всі органи своєї душі.

А якщо удостоївся досконалості своєї душі, тоді матиме впевненість, що удостоївся всього, бо «немає нестачі ні в чому в домі Царя», і «немає злиднів у місці багатства».

Горе тим дурням, що тринькають свій час у світі, які самі знають, що добре було б їм, якби не були створені. І одне тільки під язиком у них, що мали вони краще життя, ніж тепер, - тобто, до того, як були створені.

І це дає їм Творець, представити їхній дефект перед усіма людьми. І це, як написано: «Не кажи - як сталося, що минулі дні були кращими за ці? - бо не від мудрості запитав ти це». Тобто, писання жаліє їх і повідомляє їм, щоб прикрили це в серці своєму, бо це є ознакою дефекту глупства, що є в них. І цим докоряв їм вірний пророк Малахі: «Підносите на жертовник Мій хліб опоганений і говорите: «Чим ми осквернили Тебе?» Тим, що говорите: «Стіл Творця – знехтуваний він». Бо такий звичай усіх дурнів світу, оскільки піднебіння їхнє відчуває солодке, як гірке, тому й говорять, що гірке – і паплюжать хліб святого Царя.

І тому проклинає їх і говорить: «І проклятий ошуканець, в отарі якого є самець [для жертви]...», і показує їм, що це обман, те, що вони ошукують свого Господаря. Що мається на увазі? Це тому, що є в отарі їхній самець для жертви, а вони послаблюють старання свої, і не клопочуться знайти його, і через це проклинає їх святий пророк, тому що можуть вони привести в палац Царя «непорочного самця», а приводять кульгавого та сліпого.

Горе їм, що завдають ганьби палацу Царя, тому й показують їм, якнайбільш прозоро, їхній злий ґандж. За принципом: «Піднеси–но це своєму правителю, - чи поставиться він прихильно і чи вшанує тебе?» «Правителю» (в оригін. «пехатеха») – натяк на місце принижене (івр. «пахут»), бо завдали там ґанджу, тобто, «вищою губою», те, що на наш погляд є вадою, а на їхню думку – не є вадою. Але місце це наповнюється не їхнім копиленням губ, і Творець розкриває їхнє зло їм перед очима, як говорив я тобі, коли був з тобою, за суттю написаного: «А чистого й праведного не вбивай». Бо розум називається «чистим», а серце називається «праведним».

Горе тому, хто міняє «Ім’я», бо бреше іменем Творця, і переплутується весь порядок. І писання свідчить про них і перед ними: «Бо не виправдаю Я грішника».

І через це ти, любов душі моєї, не йди шляхами тих, хто розтринькує світ свій, глупаків, синів дурнів, тому що не рівні вони тобі ні висотою, ні породою, ні стезею, і тим більше – плодами. Бо породою своєю ти єдиний в цьому поколінні, і чистотою цієї породи ти кращий за мене, як говорив я тобі, коли був з тобою, і не бракує тобі нічого, а лише вийти в «поле, яке благословив Творець», і зібрати всі ті розпорошені органи, що відокремилися від твоєї душі, і поєднати їх в одне тіло, і в це довершене тіло вселить Творець свою Шхіну, в ньому на постійно і без жодних перерв. І витік великого розуміння і вищі потоки світла будуть як джерело, що не припиняється. І будь-яке місце, до якого звернеш очі свої, благословиться. І всі благословляться ради тебе, тому що благословлятимуть тебе постійно. І всі устої нечистоти, - помістить на них... навік, тому що їхнє бажання – проклинати тебе, і тоді справдиться благословення діда: «Хто благословляє тебе – благословен».

І повернемося до початку теми, якою займалися, суттю «уст Творця». Отже, є вища «сафа» («губа», або «мова»), і є нижня «губа» і ці кетери спустилися, рівні один одному, але щоб додати всім тим, хто заслуговує, добро до добра, і світло до світла, встановили для них чотири виправлення «дікни» (івр. «бороди») вищих, святих, - щаслива участь того, хто удостоюється успадкувати їх. А також щаслива участь чоловіка, що заслужить приліпитися до того, хто вже удостоївся успадкувати їх.

А про суть цих чотирьох виправлень написано: «Не є Мої думки вашими думками, і не є ваші шляхи Моїми шляхами». Бо святі вищі думки не такі, як думки простої людини. І вищі святі шляхи не є такими, як шляхи простих людей. Думка є суттю «рош» (голови), а «шлях» – це та дорога, якою поширюється «рош» і плодиться і множиться завдяки їй.

Тепер дивись: існує рош вища і вища доріжка на верхній губі, й існує нижня рош і нижня доріжка на нижній губі. І тому встановлено це волосся вусів на верхній губі, бо вони є покажчиком вищої рош, про яку я сказав. І це виправлення називається «милосердний». І це явище, коли удостоєюмося бачити його уважним поглядом, - виходить, що воно сповнене милосердя з усіх боків, бо не має в ньому місця... ... .. і тому воно напевно «милосердний».

А потім удостоюються бачити верхній шлях, який є дорогою тих, хто піднімається, і вони покриті волоссям. І через це здається всім цим нижнім світам, як дороге виправлення «рош», що зветься «милосердним», що це – слава всіх прославлянь, видних їм, що на цьому шляху є пауза в волоссі посередині. І ця пауза на цій дорозі видна нижнім силою двох отворів, що в носі, там поширюється ця дорога, і записується посередині верхньої губи. І це виправлення називається «і милостивий». Бо всі ті, хто знають милість, бачать його напевно.

А тепер, коли дістав ти два ці імені... ... нижні, і здається, як він перед нами в цьому місці, де губа. ... ... .. під нижньою губою, де. ... ... .. тобто, рош для нижніх, і всі ці, хто удостоїлися, заслужили поцілунків. ... ... ... .. попри те, що поцілунки. ... ... .. нижня, разом, і якщо так, треба пробудитися, чому приліпилися до «рош» нижньої губи. ... ... .. великий сенс. ... ... .. і святі уста. ... .. цього шляху, що записаний на верхній губі, і показує їм це місце, як. ... ... .. дорога, немає плоті,. ... ... .. як належить в любові.. ... .. і тоді. ... ... .. зміцнилися більше в нижній губі. І тоді - «сильна, як смерть, любов». І виходить душа їхня в любові вищій та нижній разом, і коли душі їхні. ... .. нижня.

І тому називається це місце «нижня рош», - в чому сенс? В тому, що повністю подібна до «верхньої рош». І всі знають, що одне породжує друге. І це називається «арах» (видовжився), тому що «міт’арех» (довшає) обличчя «рош ельйон» (вищої голови), . ... .. не у всіх одне одному. І так само як включилися, як один, були очима для всіх.

І за цим принципом встановили мудреці, що «голос, вигляд і запах, - немає в них нічого від зловживання». В чому сенс, - тому що в цих трьох видні всі. ... .. і оскільки удостоїлися, що цей «рош тахтон» (нижня голова), подвоївся в кінці, і з’являється в трьох уславленнях... як з’явилася для нас рош ельйон, певно що немає в них зловживань, і ніякий дефект не стосується цих дорогих виправлень, що походять.... їхніх, і всі знають, що одне породжує інше, за винятком блазнів покоління, які говорили, що від Авімелеха, царя Ґрара, завагітніла Сара.

І тому мав існування в садженці святому, сімені Ісраеля, за суттю написаного: «А Я, – ось союз Мій з вами, - сказав Творець, - дух Мій, що на тобі...» І виходить, це виправлення певно є рош для нижніх. Через те, що належить нижнім, дати їм існування, і зв’язати їх вузлом у зв’язці життя, як ми й говорили.

Але за суттю того, що постановили мудреці, що «сидіння допомагає лиш тільки царям дому Давида». Що мається на увазі? Тому що вони перебувають в стані «рош». Але для всіх в поколінні місце це робиться прохідним місцем, а якщо б не так, був би цей спокій як спокійна прогулянка, і тому встановлено і пішло з цього «рош» через нижнього. І подібний він вищому шляху. Але розкривається і з’являється як старий, що втомлений довгими роками життя, - і «не у старих причина», як Барзілай а-Ґіл’аді. Бо оскільки форма цього нижнього шляху подібна повністю і в усьому, до вищого шляху, що поширюється від «рош ельйон», тому бачить, що ґуф (тіло) є нижнім. І перебуває в нижній дорозі, і подібний вищому «як мавпа перед людиною». А те, що побачив, гарно побачив.

І тому називається це виправлення «апаїм» (лице), вказати на те, що не всі обличчя однакові, і всі «припадіння» мешканців світу повинні бути на «апаїм», як написано: «І поклонилися лицем до землі». І тому записана ця дорога на нижній губі, точно проти доріжки, що на верхній губі. Як обличчя керувів (херувимів на ковчезі Заповіту) – «один до одного». Бо через те, що форма їхня взаємно однакова, посилюються один від одного, і записуються на губах з більшою глибиною, і це також принцип «апаїм». Тобто, що до цього часу не було відомо зовсім, що є лице вгору і є лице вниз, і не всі обличчя тотожні.

І коли я чую від цього «найгострішого з мудреців», який говорить, що сміється з усього світу силою «образ Творця бачив», і радів, і пишався своїм рівнем, і це «Ана», який «знайшов мулів у пустелі, коли пас віслюків Цівона, батька свого», - і перший гріх скасовується.

Кажу я в серці своєму, що це від вчителів наших, на нижній дорозі перебуває, і називає цю нижню дорогу: «Ана», пастух Цівона, батька його». І цей «рош тахтон» він називає «Цівон». І такого не чув я зовсім в писаннях, що були до мене. І я сумую, чуючи слова ці, що ще й повністю пояснюються. По-перше, знати ті дні, що робилося, тобто, всі «решімот», що в їхніх лицях, вздовж і вшир, і також голосом, виглядом та запахом. А утруднення їхнє – яке? і пояснення їхнє – яке? Якщо це важке питання нове, або приховане у вухах їхніх від зла «Цівона, батька його», цього «Ани»? І що було в серці Цівона про цього розумного сина, чи сказав йому: «Якщо мудре серце твоє, радітиму я і серце моє». І взагалі, чи була «радість теми», і скільки днів продовжувалася, чи може радість ця – кілька годин? Усе це пояснено і з’ясовано гарно в тому поясненні про «рош тахтон» і нижню доріжку, яке я дав. І якщо це не так на твою думку, а якимось іншим чином, скажи мені, - сама суть справи, яка була?

А тепер, як світ дав нам дух, - стосовно «рош тахтон» (нижньої голови) і нижньої дороги, і святих імен, тому, хто удостоївся пояснити виправлення «волосся що під нижньою губою», - «довготерпеливий», це напевне. Тоді спустимося далі, під «святу завісу», там де ув’язано і опечатано, - і розкриється, добра винагорода праведникам. І тяжкі й гіркі покарання грішникам.

А завіса ця зветься «і многомилостивий», як це визначили. Тому що схиляється в бік «хеседа», милості. І в руці її всі заслуги і все благо Пана всього світу.

Горе тому, хто «відкриває наготу», бо викоренена буде душа його в цьому світі і в світі прийдешньому. І він перебуває в стані «дай істину Яакову», через що й трималася рука його за п’ятку Ейсава. І знайшов всю цю милість, про яку ми говорили, бо довершеністю його розкрилося і прийшло це сьоме виправлення, що зветься «і істина». Бо істина та милість включені тут одне в одне, за суттю: «Дай істину Яакову, милість Аврааму».

І йди й дивися, і тримайся за цей порядок, який я оповів тобі до цього місця, на всіх рівнях, які ти бачив досі, і вдивися, як належить, в їхні форми, і побачиш їх як форму грядки, в яку посаджено саджанці, два проти двох, і один виходить як хвіст. Тобто, вгорі «рош і дорога», і внизу відповідно до них, «рош і дорога», і ця одна, нинішня, що зветься «і многомилостивий», яка посередині всіх і нижче за всіх.

І є грядка, де ці саджанці мають на ній форму іншого сполучення, тобто три саджанці вгорі, і вважаються як «рош, тох, соф». Де вища голова зветься рош, вища дорога зветься тох, а нижня голова зветься соф. І який сенс такого їхнього сполучення? Тому що три ці саджанці – їхній смак, і вид, і запах рівні між собою. І за цим принципом з’єднуються троє як один, і вважаються ці троє вищими, як рош, тох, соф.

І цей нижній шлях, і це поєднання «і многомилостивий» називаються штей бадей аравот (дві вербові гілки). Який сенс? – тому що стоять «бад бе-бад», разом, - і ті, хто у вигнанні, що перебувають між народами і перемішалися з ними, говорять на ці дві вербові гілки, що немає в них смаку і запаху. І виходить, в цій грядці, про яку говорив я, троє вгорі і двоє внизу.

І в цих п’яти літерах, про які ми говорили, є 120 сполучень. Але я говорив про дві ці, щоб показати одне сполучення в «пам’ятай» і одне сполучення в «бережи». А решта включені в ці дві сторони, про які я сказав.

І ці порядки називаються п’ятьма буквами імені «Елокім». Який сенс? Тому що налаштувалися впродовж шляху їхнього утворення, одна під одною. Але є також принцип виміру вшир, і досі я не чув від тебе щоб ти ясно описував це, і тому я не можу говорити про цю таємницю, ніяк, аж поки не почую, що ти сам вже перебуваєш в цьому.

І це те, що я сказав вгорі і внизу, не на місця я натякав, бо духовному немає місця, але час – певно є в них час, познайомитися в світі. А те, що я сказав вище, це тому, що так здається спочатку. А внизу я читаю те, що видно за ним.

І ще більше я прошу тебе, коли поясниш мені своїми словами всі ці п’ять частин, на які я вказав тобі, в порядку «вгорі й унизу», поясни мені в часі, - коли існує перша частина, і коли та, що за нею. І так усі, ретельно, скільки стане сил тобі в пам’яті, або більш-менш близький до цього розрахунок, і термін кожної з частин.

А більш за все спраглий я почути термін часу цих двох вербових гілок, які я описав про нижню дорожку, що зветься виправленням «апаїм». І про «святу завісу», що зветься «і многомилостивий», і початок їхній – це «істина».

І незважаючи на те, що це для тебе річ і мала, але для мене – великим є це. І, як мені здається, що вже натякнув ти мені в одному з листів, що забув їхні часи, але згадай це, бо я наче у в’язниці сиджу, і не можу потрудитися і прийти з тобою до одного поняття, через великий сенс цього, що в моєму серці. І тому зміцнися - згадати їхні періоди часу, більш-менш, - як їхню тривалість, так і час, коли кожен починається.

І дуже прошу тебе, дуже бережи час, який дарма пропадає в смутку, і надішли мені докладний лист щодо всіх тих питань, які просив тебе, з повним поясненням, щоб не було мені потреби знову після нього листуватися з тобою.

А тепер, дорогий мій, подивись, як ти зможеш забезпечити мене поясненнями своєї істини, і з усього того, що я з тобою несу один тягар, немає мені поки що нічого крім прикрощів, і поки що й питання про тебе немає, бо пояснення, що передують питанню, - якщо життя свого не жаліє, і т.п.

Однак те, що було – було, а віднині лічи миті, щоб не втратити жодної з них, бо відозва до нас з висот, щодня: Не владу дав Я вам, а служіння дав Я вам.

І хто він, той, і де він, той, хто управляє злою чужою кліпою лінощів, тут, серед синів Царя. Нахабством це є беззаперечним по відношенню до небес. І «двері крутяться на своїй вісі, а ледачий - на своєму ліжку». А свята Шхіна кинута в прах під ноги своїй служниці, яка проходить і постійно ступає їй по голові й по руках, з великою зухвалістю, за звичаєм служниць-чужинок, яким все, чого бажається, - це плювати слиною нечистою в обличчя своїй пані; й ганьби та гніву предостатньо.

І всіх тих, які мають сили протидіяти цьому нахабству, але стоять і бачать всю цю зухвалість і не протестують, - цих ти називаєш лінивими? Не «ліниві» їм ім’я, а не мають вони жодного сприйняття дорогої цінності та слави Пана небес, що на чолі їх.

І на кшталт цього маю повідомити, що зусилля не в кількості часу, а в самому навчанні. Бо цей наш гидкий матеріал виявляє бажання й примиряється з тим, що радше працювати 24 години на добу, ніж докласти зусиль хоч одну годину в трудах навчання.

А основний труд належить до справи знайдення всіх таємниць і сенсів Тори. Бо ніякого іншого служіння немає в цьому вигнанні. І до всього відчує бажання цей паскудний матеріал, лиш тільки не до того, щоби докладати зусилля у сенсах заповідей.

І навіть якщо знайдуться якісь сенси, показують йому втому через це, і що не так вже й видно щось нове в одному порівняно з другим, і тоді втомлюється, і не може докладати зусиль далі. І саме в цій могилі закопаний цей собака. І потрібно викорчовувати його, і вивести його з подвір’їв дому Творця, і взяти на себе клопіт знайти смаки Тори і секрети заповідей мовою Тори. І тоді – і повернено буде Створювача на Його місце.

[Редактор: кінець перекладу на іврит тексту, написаного по-арамейські].

Учора під вечір дістав я твого листа від 14 мар-хешвана, а наразі, як пробудився ранок, мій цей лист закінчено і готовий він до відсилання.

Хотів я знати, звідки ти знаєш того чоловіка, що виходить і входить у дім твій безборонно, і істинний мудрець він і чоловік святий, як сказав ти мені. .. для правильного порядку для твого тіла. І повідом мені в деталях, в чому він протилежний, бо це нагально мені знати, але поясни добре, ґрунтовно і обдумано. І чи це не палітурник, або продавець книжок і перекупник, бо бачив я його в твоєму домі, і чи дивиться він в листи. .. і що він говорить про нас, і тямущому досить. А головне, не зменшуй для мене про все це слів, що здаються тобі надмірною балакучістю, бо зі збільшенням таких описань збільшиться наше взаємне пізнання, і його мені бракує нині, і я дуже потребую цього.

Друг твій,

Єгуда