428. Ось закон Тори - 2

(переклад з івриту)

«Ось закон Тори». І пояснив Раші: це тому, що «сатан» і народи світу вказують на Ісраель, кажучи, - що це за заповідь така, і який сенс є в ній. Тому написано про неї «закон», «Присуд вона переді Мною, немає тобі права сумніватися в ній». І слід зрозуміти, що звідси виходить, що тому й написано щодо неї «закон», оскільки народи світу запитують про її сенс. Тоді як щодо решти заповідей Тори, про які народи світу не запитують, таки написано про сенс заповідей. Тим не менше, не пояснено щодо інших заповідей їхній сенс. Хоч на перший погляд мало б бути навпаки, що саме там, де запитують про сенс чогось, там слід пояснити смисл, а не в місці, де не запитують.

І також маємо зрозуміти зв’язок з тією притчею, що наводить Раші, - притчею про сина служниці, який загидив царську залу. Сказали: прийде мати й вичистить кал. Так з’явиться корова і очистить теля (гріх золотого теляти). І звідси виходить, що це й є пояснення щодо корови.

Про вислів «і візьмуть до тебе» пояснив Раші, - завжди вона буде називатися на твоє ім’я: корова, яку опорядив Моше у пустелі. І маємо зрозуміти, чому саме корова називається на ім’я Моше, а не решта заповідей. Адже були ще заповіді, котрі він виконав у пустелі.

Отже, щоби зрозуміти все, наведене вище, слід упередити кінцевою ціллю Тори та заповідей, - у чому вона полягає? Ось, у «Мідраш Раба», про вислів «І заб’єш з великої та дрібної худоби своєї», запитує Рабі: «Чому це турбує Творця, - хто забиває худобу з боку горла, чи хто забиває з боку шиї, а я сказав би, що дані Тора та заповіді лише аби очистити ними Ісраель».

А справа в тому, що створіння створено з природою бути отримувачами, і це зветься «грубістю» (бажання). А оскільки неможливо йти проти природи, тому дана нам порада, що Торою та заповідями зможемо перетворити природу, що в нас, і йти путями віддачі. Тільки тоді будемо готові прийняти дар Царя без жодної вади, тобто без «хліба сорому».

А визначення, щоб людина знала, що вона отримує лише з причини заповіді, таке: коли відчує сама, що вона може поступитися насолодами, попри те, що є в неї бажання та прагнення, а отримує лише за умовою, що таким є бажання Творця, і це зветься, що отримує лише з причини заповіді. І тільки тоді, коли людина може поступитися насолодами, вона здатна прийти до стану отримання ради віддачі.

І це є правилом, - привчати себе до поступок, а отже, мусимо призвичаювати себе до менших насолод, а потім до більших насолод, тому що завжди йдуть від легкого до важкого.

І це прийнято в нас, що насолода найбільша у світі, це бути злитим з Творцем в плані осягнення Його всесильності. Отже, тому й наведено в Зоар, що сталося скорочення, що є виправленням феномену «хліб сорому».

А скорочення є категорією приховання, коли весь час, поки людина перебуває ще під владою бажання отримувати, не має в неї змоги відчути ніякого осягнення всесильності Творця, оскільки насолода осягнення Творця настільки велика, що неможливо ні в який спосіб поступитися нею. Тобто, навіть хай це буде не заповідь, людина також отримає цю насолоду, і це зветься відокремленням, і зветься також «ло лішма» (не в ім’я Тори).

І для того, щоб була можливість людині, щоби змогла діяти з причини заповіді, а це – для того, щоби принести задоволення Створювачу своєму, мусить бути скорочення, суть якого – приховання. І в час приховання відбувається робота в Торі та заповідях в стані віри, тобто приймає на себе тягар Тори та заповідей тому, що такий присуд від Нього, хай благословиться. І це й зветься категорією «закон».

І є правило: коли відчувається, що це закон, а не смисл? – це лише тоді, коли пробуджується в людині бажання та прагнення відчути смак, але не відчуває. І тоді, якщо приймає на себе тягар Тори та заповідей, людина приймає все це лише як закон. Тоді як коли немає вимоги щоб був смисл, - звідки вона знає, що немає в цьому сенсу, а є лише закон?

На це і вказує: «Ось закон Тори». Бо закони Тори виглядають як закони лише тоді, коли запитує «сатан», тобто зле начало, як сказали мудреці: «Він – сатан, він – зле начало, він – ангел смерті» (трактат «Бава Батра» 16:1).

А порядок такий, що в час, коли запитує, який сенс в ній, називається злим началом. А потім він заважає людині виконувати, тоді він називається «сатан», тому що стоїть як «Сатан» на дорозі.

А потім він умертвляє людину, і тоді зветься він ангелом смерті, тому що забирає в людини всю життєву силу святості, котра була в неї, і дає замість цього життєву силу цього світу. Тобто, коли людина не знаходить ніякого сенсу в житті, крім як у речах матеріальних, що є життєвою силою грішників, життя яких зветься смертю.

Виходить з усього цього, що тільки тоді, коли сатан приходить з претензією і запитує про всю роботу, тоді слід перебороти цього сатана і відповісти йому: «Це - закон Тори», бо я виконую Тору лише з причини «закон, присуд це переді Мною, і не має тобі права сумніватися в ньому».

І так ми отримали від Моше, вчителя нашого, і ми віримо йому, що поняття «червона корова» є таємницею віри, що є категорією закону. І тому корова зветься на ім’я Моше, який називається «Моше, вірний пастир», адже він дав віру загалу Ісраеля.

І це є поясненням того, що сказали мудреці, що червона корова називається на ім’я Моше. «Корова, яку опорядив Моше в пустелі», де «пустелею» називається до того, як входять у заселене місце в землі Ісраеля. І наведено в книжках, що поняття «земля Ісраеля» є поняттям перебування Шхіни постійно, в повному осягненні, що зветься «альма де-ітґалья» (відкритий світ). А те, що написано про пустелю, це поняття «альма де-іткасья» (прихований світ), тобто категорія закону.

А поняття «золотого теляти» наведено в Зоар в передмові до вислову «Піднесіть вгору очі ваші і побачте, Хто створив цих». «Мі» (хто) тобто, світло хасадим. А «еле» (ці), тобто світло хохма без хасадим.

Де поняття «мі» - це тоді, коли сатан приходить і запитує: «Мі» (хто) такий Творець, щоб я слухався Його». І тоді треба прийняти на себе все у вигляді закону, що це - хасадим, тобто віддача, що все – лише вище знання, що і зветься вірою, категорією Моше, вірного пастиря.

Тоді як «еле» називається категорією знання. І про це сказали: «Еле» (ось ці) – Всесильний твій, Ісраелю», тобто утворення золотого теляти, що зветься хохмою та знанням, - воно протилежне червоній корові, що зветься вірою. І тому, коли приймають «закон Тори», це є виправленням утворення золотого теляти.

І це є поняттям «прийде мати й очистить сина свого». І це пояснення сказаного «на яку не підносили ярма». І пояснив мій пан, батько й учитель, що треба приймати віру з радістю, а не як ярмо. Бо воно є поняттям, що людина бажає звільнитися від цього і сподівається на можливість, коли зможе скинути з себе це ярмо. І як написано: «За те, що не служив Творцю Всесильному своєму в радості».

Виходить з усього цього, що головне в вірі це те, що людина зможе працювати за вибором. Тобто, навіть коли не відчуває добра та приємності, що в Торі та заповідях, і все одно вона виконує їх. Тому що вона вірить, що таким є бажання Творця, щоб служити Йому в вірі. А якщо в інший спосіб, - Він не бажає прийняти це. І людина стоїть на цьому твердо, як залізо. Як сказали мудреці: «Кожен мудрець, який не є твердим як залізо, - не мудрець» (трактат «Тааніт», 4:1).

Витікає звідси, що навіть якщо буде знавцем в Талмуді та працях законовчителів, усе одно, якщо не є твердим як залізо, не є мудрецем. Тобто, слід бути твердим як залізо щоб не приймати насолоди ні в категорії «моха», ні в категорії «ліба», аж поки не буде в нього, у його мозку, що весь його намір є таким тільки тому, що таким є бажання Творця. І саме він називається, буквально, «учнем Мудрого», тому що Творець зветься мудрим, і Він - Той, хто віддає.

Тому, якщо людина йде за властивостями Творця, тобто вона також віддає, це зветься, що вона є «учнем Мудрого», який вчиться властивостям Мудрого, тобто властивостям Творця. І лише тоді здатні отримувати все благо та приємність, що задумав Творець для нас.