421. Про розвідників
(переклад з івриту)
Тиждень глави «Шлах» (червень) 1979 року.
«Це учень мудреців, якого люблять містяни тому, що не докоряє їм в духовних питаннях».
Тіло людини, коли вона поважає мудреця в самій собі, тобто важливо для неї те, що займається Торою та заповідями, це тому, що «її мудрець» не докоряє їй в духовних питаннях, і не каже тілу, що слід діяти ради віддачі.
Бо коли мудрець каже їй, що всі дії її повинні бути з наміром не ради власної користі, тоді «містяни», тобто тіло, що зветься «малим містом» («Коелет», 10), ненавидять мудреця. Бо якщо він каже тілу, тобто бажанню отримувати, щоб не працювало собі на користь, тоді тіло чинить опір.
Тобто, якщо власне тіло згодне з роботою людини, це є ознакою, що не йде вона шляхом істини. А тоді, коли бачить, що тіло незгодне, і твердить: «Що це у вас за робота?» - на це приходить відповідь: «Що Творець Всесильний твій бажає від тебе – тільки лиш «трепетати переді Мною». І тоді людина починає потребувати Творця, щоби допоміг їй, щоб змогла вона йти шляхом істини. І коли вона піднімає істинну молитву, тоді «тому, хто приходить очиститися, допомагають».
І каже Зоар, що коли дають людині душу згори, тоді є в неї сила йти шляхом істини. Виходить, що завдяки цьому у людини відбувається підготовка келім, щоби змогла удостоїтися душі Творця, щоб світила в її нутрі, і тільки завдяки цьому можна продовжувати путь. Отже, коли людина йде шляхом Тори та заповідей, і не має вона затримки з боку тіла, тоді немає їй потреби, щоб удостоїтися душі Творця згори.
«Усі ті люди, [розвідники,] всі були праведниками і главами Ісраеля були, але собі знайшли вони погану раду. Бо сказали, що коли увійдуть Ісраель в ту країну, то усунуть нас, щоб не були ми главами, і Моше призначить інших людей» (Зоар, глава «Шлах»).
Коли так, то виникає питання: якщо були праведниками, чому пристали до поганої ради. То згідно з поясненим в кількох текстах, справа в тому, що народ Ісраеля, коли йшли пустелею, їли хліб з небес, що є категорією «приховані хасадим». І якщо ці є главами, то вони впливали на весь загал, щоби йшли прямим шляхом.
Але земля Ісраеля, котра є категорією малхут, і вона є «відкритими хасадим», - там вони нездатні бути главами. І Моше призначить главами тих, які мають відношення до відкритих хасадим. І оскільки відкриті хасадим приймають в келім отримання, то сказали, що не буде в них ніякої можливості отримувати ради віддачі. Тому подумали, що це дорога небезпечна – йти шляхом користування келім отримання.
То хіба це зветься «зломовність», - те, що говорили правду? А коли ні, то в чому їхній гріх? Однак, повинні вони були вірити, що хоча природним способом не дано, щоб була в людини можливість бути отримувачем заради віддачі, але Творець може допомогти їм, щоб удостоїлися цього. Якщо так, то в рамках знання розвідники казали правду, але бракувало [підходу] вище рівня знання, коли Творець міг допомогти їм, щоби удостоїлися цього.
Тому зломовність річ настільки сувора, що попри те, що це правда, але оскільки воно походить від кореня розвідників, то якщо людина не може йти дорогою істини, виходить, що не може йти вище за знання.