414. А набрід, що серед них, забажали насолод
(переклад з івриту)
«А набрід, що серед них, забажали насолод... «Лиш тільки ман бачать наші очі».
Слід запитати:
1) Що означає «забажали», - просто насолод? То було б йому сказати – забажали м’яса.
2) Яке відношення до прохання м’яса має те, що вони їли рибу.
3) Що означає «безкоштовно».
4) Адже вони не досадували про різні види їжі, які перелічили, а лише про м’ясо, то навіщо перелічило писання всі види.
5) Тлумачив Раші: хіба ж не було в них м’яса? Але вони прагнули звести наклеп. І слід зрозуміти, що не у звичаї того, хто зводить наклеп, вимагати те, що можна дати йому негайно, тобто м’ясо, котре було у них.
Аби з’ясувати все це, упередимо особливостями, притаманними тим, хто грішить: «сердити» і «показувати пристрасне бажання», й існує середня особливість, тобто хоча й немає в нього пристрасті, шукає він собі зілля та засоби, аби була в нього пристрасть і тоді матиме насолоду.
Коли їсть з апетитом, це називається, що немає в нього можливості упокорити зле начало, тому що пристрасть жалить його. А середня особливість, - вона шукає пристрасті, щоб насолоджуватися. І це гірше за того, хто вже має пристрасть.
А от сердити, - це зветься коли навіть немає ніякої пристрасті, він робить щось таке, щоб сердити, як сказали мудреці про царя Амона, який мав інтимний зв’язок зі своєю матір’ю, і запитали його: «Яке задоволення є в тебе від того джерела, з якого ти вийшов?», відповів: «Я роблю це лише аби розсердити свого Сотворителя».
І логічно пояснити написане вище, що «забажали насолод», тобто шукали таке, що могло б принести їм пристрасть, як середню особливість, - хоча й було в них м’ясо, але не було в них пристрасті. Тоді як у Єгипті були в них гострі приправи, котрі збуджували в них апетит до їди.
І це те що написано «рибу безкоштовно», тобто навіть хоч і було безкоштовно, інакше кажучи, навіть коли викидали через те, що вже була недобра, все одно навіть це могли їсти тому що через часник та цибулю збуджувалася в них пристрасть настільки велика, що все могли їсти. У той час як зараз «лиш тільки ман бачать наші очі» («Єсод а-Тора», рабі Барух з Косова).