412. Обітниця назорея присвятити себе Творцю
(переклад з івриту)
Тиждень глави «Насо» (травень-червень) 1979 року.
«Обітниця назорея присвятити себе Творцю». І пояснив Раші: «Творцю, тобто в ім’я небес». І тлумачили коментатори, що відлучає себе від вина не через те, що вино шкодить його здоров’ю, або приводить до сп’яніння і він терпить через це ганьбу, - а розуміє, що цим наблизить себе до Творця. І до цього відноситься закон про нечистоту. І тоді «колишні дні не увійдуть в рахунок», тобто повертається до початку, отже, слід розпочати роботу знову.
Пояснення: вино вказує на надмірність, і вказує на це не обов’язково вино, однак з боку моралі вино вказує на те, що людина отримує задоволення більше необхідного. І коли відлучає себе від цього, тоді належить сказати, через яку причину він бажає поступитися надлишковим і задовольнятися малим. Або через те, що сподівається на більшу винагороду, пошану й подібне, або навіть надіється, що завдяки цьому буде в нього винагорода в майбутньому світі.
При всіх цих причинах, хоч навіть через них важко людині поступитися надмірним, все одно, нечистота, тобто падіння зі свого рівня, явище не таке вже й часте, тому що базується на винагороді.
Тоді як коли «заради небес», тоді частіше приходить стан скверни, тобто падіння зі свого рівня. І коли падає, тобто оскверняється, і нечистота з’являється іноді раптово, як написано: «А якщо помре при ньому неждано й раптово, і осквернить його голову»...
І це є річчю частою, тому що правді тіло опирається. Бо тіло не може втямити як це працювати не ради отримання оплати. Тоді приходить наказ, що він повинен почати свою роботу спочатку, тобто не зважати на місце, де припинив, а це показує, що прийняття тягаря малхут небес поки що не таке як має бути. Тому він вимушений почати знову, тобто прийняття тягаря малхут небес – заново, і це те, що написано: «колишні дні не увійдуть в рахунок».