390. Поняття «примус» і «перетворення»

(переклад з івриту)

Тиждень глави «Трума» (1-7 лютого) 1981 року.

«І хай візьмуть Мені приношення від кожної людини, яку заохотить серце її, візьміть Моє приношення». І пояснив Раші: «Мені» - в ім’я Моє». «Яку заохотить серце її» - і пояснив Раші, - вислів означає пожертву, тобто вираз доброго бажання.

І слід зрозуміти:

а) узяття означає - примусом; «заохотить серце її» – добрим бажанням, а якщо так, то це суперечить вислову «хай візьмуть»;

б) чому написано «Моє приношення», - адже це вже є приношенням Творцю, то слід було б Йому сказати: «… яку заохотить серце її, візьміть приношення», і що означає, що сказав «Моє приношення»?

в) що означає сказане: «в ім’я Моє»?

г) слід зрозуміти те, що всі запитують: «У будь-якому місці, де згадаю Моє ім’я», - мав би сказати «згадаєш».

А справа в тому, що існують два рівні: категорія «примус» і категорія «перетворення». Й існує таке, про що сказали мудреці в «Авот де-рабі Натан»: «Хто такий герой, - той, хто робить ненависника свого тим, хто любить його».

«Героєм» зветься той, хто упокорює своє зле начало, що зветься «примусом». І це є поняттям «хай візьмуть», у сенсі – примусово. А потім Він гарантує, що прийдуть до стану «перетворення», коли ненависник робиться тим, хто любить його.

І це «від кожної людини, яку заохотить серце її». Тобто потім буде в неї добре бажання. І це – як сказав мій пан, батько й учитель про сказане в Зоар: «Коли народжується, дають йому душу зі сторони чистої худоби», що означає, що і тваринна душа його згодиться йти шляхами Творця.

І сказав, - так людина народжується і входить у святість. А ознака цьому те, що удостоїлася душі зі сторони чистої худоби, бо і тваринна душа її вже згодна йти шляхами Творця. І це зветься «перетворенням». Виходить, що спочатку людина повинна брати вимушено, незважаючи на те, що тіло її не згодне йти шляхами істини, що зветься «Мені», в ім’я Моє.

Коли кажуть іти шляхом, щоби все було в ім’я небес, то тіло протидіє. Але потім удостоїться стану «заохотить серце його», тобто, тіло згодиться. І це є поясненням до «яку заохотить серце її, візьміть Моє приношення». Тобто «заради небес», що було спочатку в сенсі «візьміть Моє приношення», що зветься «в ім’я небес», - а потім удостоюються, щоб було в плані «заохотить серце», з добрим бажанням.

А те, що пояснив: «Мені, - в ім’я Моє», це означає, що насправді немає людині що дати Творцю, як написано: «Якщо ти правий – що даси Йому?» - бо немає людині що дати Творцеві, крім лише наміру, що зветься «в ім’я Моє». І більш за це немає їй що дати, адже Творець не має нестачі, щоб давати Йому щось, і все, що дають Йому, - тільки намір.

Також і намір ради небес, це теж не на благо Творця, а на добро людині, бо завдяки цьому людина отримає всі насолоди без того, щоб був у неї «хліб сорому». Тому що через тотожність властивостей людина виходить зі статусу отримувача, у статус дарителя. І тоді людина може отримувати всі насолоди.

І це зветься «в ім’я Моє». Якщо Творець може сказати, що це місце є «Моїм іменем», тому що людина сказала, що вона не бажає нічого для власної користі, а все – Творцеві. Виходить, що Творець може згадати там Своє ім’я, тому що людина скасувала власне володіння і зробила це місцем для Творця.

І тоді «прийду до тебе і благословлю тебе». Тоді може прийти туди благословення Творця, все, чим Творець бажає дати благо Своїм створінням.