388. І ось, ті закони

(переклад з івриту)

Є у ідоловірців судді, і є у Ісраеля судді, і не знаєш ти відмінності між ними. Притча про хворого, до якого прийшов лікар провідати його. Сказав домочадцям: «Давайте йому їсти все, що він просить». Увійшов до іншого, сказав їм: «Стережіться щодо нього, щоб не їв те і те».

Сказали йому: «Першому ти сказав, щоб їв, що побажає, а про другого сказав, щоб не їв певну річ». Відповів їм: «Першому не жити, тому й сказав я йому, щоб їв, що побажає. Але цей, якому жити, сказав, щоб були обережними щодо нього».

Так і у ідоловірців, - є судді, але не займаються Торою і не дотримуються її, як сказано: «І Я дав їм закони недобрі та устави, за якими не жити їм» (пророк Єхезкель, 20). Адже що написано щодо заповідей: «котрі виконуватиме людина і житиме ними».

І потрібно зрозуміти:

1) Адже у вислові, котрий Мідраш цитує з Єхезкеля, йдеться про суддів ідоловірців, - але ж сам вислів говорить про народ Ісраеля.

2) У притчі лікар сказав, - «давайте йому їсти все, що просить», тобто немає ніяких обмежень. А з вислову «Закони недобрі та устави, за якими не жити їм», витікає, що існують у них закони та обмеження, і це протирічить притчі. І слід пояснити, що Мідраш, коли каже, що є у ідоловірців судді, то не про народи світу каже, а йдеться про Ісраель.

А те, що називає «суддями ідоловірців», тобто що всі заповіді, котрі вони виконують, - це те, що розум зобов’язує їх, і не йдуть шляхами віри, аби прийти до категорії лішма, - і такий розум називається «суддею ідоловірців». І оскільки все, до чого суддя зобов’язує, все це через ло лішма, тобто, не має наміру прийти завдяки цьому до злиття з життям, то виходить, що йому не жити.

Іншому сказав – давайте йому їсти все, тобто поживою для життя його є все, що він просить, отже, немає йому особливих умов, тому що йому не жити. Коли так, то не дуже й важливо, що він робить.

І зовсім інше – судді Ісраеля, де кожне судження воно від «Ісраеля», тобто з причини віри і щоб прийти до злиття, - тоді є для нього особливі умови, так, що не від будь-чого дозволено йому отримувати життєву силу. І в усьому слід берегтися, щоб не їсти «певної речі», тобто щоб не отримувати життєву силу навіть від заповідей та добрих діянь, якщо це не приведе його до злиття з Творцем.

І сенс того, що – «щоб не їв певну річ», - означає, щоб не отримував би життєву силу від «певної речі», - від бажання отримувати. І згідно з цим розв’язуються дві проблеми:

а) що йдеться про Ісраель, а не про народи світу;

б) що і в стані ло лішма також є заповіді та закони, але вони недобрі, як сказали мудреці: «не удостоївся, - робиться йому зіллям смерті».

Отже, треба намагатися, щоби суддя був «суддею Ісраеля». І тоді прийдемо до злиття з Життям живих.