370. Земна путь передує Торі

(переклад з івриту)

Тиждень глави «Вайєце», (грудень) 1981 року.

«Що таке світло. Рав Гуна сказав – світне, а рав Єгуда сказав, - нічне».

«І вийшов Яаков з Беер-Шеви, і пішов до Харана, і прийшов до місця». «І вийшов Яаков», наводиться в Зоар, - з Беер-Шеви, з землі Ісраеля. «І пішов до Харана», - за межі країни. Ось, сказали мудреці, що Авраам та Іцхак встановили молитви «шахаріт «(ранкову) і «мінха» (післяполуденну), котрі є обов’язковими, а Яаков – молитву «аравіт» (після заходу сонця), котра є дозволеною.

І слід зрозуміти, чому молитва Яакова, - який є обраним з праотців, і зветься Яаков досконалим, що породив дванадцять колін, - чому не буде обов’язковою молитвою, як молитви Авраама та Іцхака.

Ось, за звичаєм світу, той, хто бачить, що товариш його робить йому послугу, він відчуває моральний обов’язок благословити його за добро, котре той зробив йому, а також відповідати йому добром віднині й далі.

Тоді як той, хто не відчуває, що товариш його зробив йому послугу, а думає, що може той і зробив мені добро, але не відчуває себе так, щоб дякувати тому і просити в нього щось, - рішення за ним. Тобто, тіло не відчуває, що зобов’язане просити у іншого, а просто начебто це його право. І вибір за ним, чи робити так, чи ні. Але ж коли людина відчуває, що товариш її дає їй, тоді тіло почувається зобов’язаним по відношенню до товариша.

Отже Яаков, досконалий, бажав в досконалості виправити покоління і часи, і стани. І це те, що відрізняє день від вечора, бо днем називається стан, коли людина почувається добре і радіє серцем, - цей стан зветься «день». А якщо, - хай нас омине! – навпаки, тоді вона каже: «Світ потьмарився для мене».

«І вийшов Яаков з Беер-Шеви», а це – земля Ісраеля, і це «беер» (колодязь), з котрого черпають воду, і це коли людина почувається ситою, і не бракує їй нічого. «І пішов до Харана». Означає – в місце, де немає насичення, а є там «харон аф» (гнів). І це зветься «вечір». Само собою, тоді не лежить на тілі обов’язок подякувати ближньому і просити щось від нього. А навпаки, є в нього досада на ближнього.

«І прийшов до місця». І це є виправленням, - те, що і в місці, котрим є «аравіт», молитва що є лише дозволеною, тобто молитва за вибором, - слід йому перебороти це і молитися. Але тіло не відчуває жодного обов’язку, коли йому темно.

Тому Яаков, який є обраним з праотців, встановив для загалу стан досконалості, щоби могли молитися молитвою «аравіт», і тоді вона є категорією «дозволене».

Так, що людина повинна зробити вибір, аби тіло побажало б молитися, адже воно не відчуває в цей час ніякого боргу за собою, бо це вечір, а не день. Тому що в час, коли для нього стан «день», тоді тіло відчуває борг за собою. А завдяки дозволеній молитві, що ввечері, приходимо до стану «день», - і тоді вона є обов’язковою молитвою.

Так само і «благословення за трапезу» - воно є обов’язковим для трапези, яка наситила. Як написано: «І їстимеш, і наситишся, і благословиш». Це вказує на наведене вище, що коли тіло відчуває стан «Беер-Шева», коли воно сите (івр. «савеа», - пишеться як і слово «Шева»), тоді тіло відчуває, що зобов’язане молитися. У той час як коли воно відчуває стан «вечір», тоді молитву тіло сприймає лише як «дозвіл». І необхідно йому зробити вибір, щоб змогло молитися. І цим можна пояснити дискусію про «світло на чотирнадцятий день», коли перевіряють чи є хамец. І запитує Ґемара, що таке світло.

«Рав Гуна сказав – світне, а рав Єгуда сказав, що світло, це - нічне». І слід зрозуміти, як це сперечаються про таке. Однак, з боку клі, аби удостоїтися світла, треба спочатку відчути темряву. Тому світло, головним чином, - нічне. А коли йдеться з боку наповнення, а не зі сторони клі, тоді наповнення зветься світлом, і це – день.

Це й є поняттям «Голос – голос Яакова, а руки – руки Ейсава». Тіло зветься «Ейсавом», оскільки відразу, коли людина народжується, приходить до неї зле начало. Тому вона вже - «Ейсав», який вже довершений і знає що є добро і що є зло.

А коли приходить до людини добре начало і каже їй, що існує інше добро, на відміну від того, що вона вже знає як добро, тоді вона не бажає слухати його. Добре начало каже їй: «Грішники за життя свого звуться мертвими», а людина не розуміє, що воно каже їй, і думає, що все зовсім навпаки.

І про це сказано: «Голос – голос Яакова, а руки – руки Ейсава». Тобто завдяки «голос, голос Яакова», що є молитвою «аравіт», можуть келім Ейсава дістати виправлення, і темрява перетвориться на світло, як написано: «І буде в час вечірній - буде день».