344. Іди собі

(переклад з івриту)

1980 рік.

«Іди собі з землі своєї, з батьківщини своєї і з дому батька свого в землю, котру покажу тобі». У Мідраші: «Слухай, доню, і дивися, і дослухайся, і забудь народ свій, і дім батька свого, і забажає Цар краси твоєї».

Слід зрозуміти сусідство цих висловів. Адже коли починають навчати людину йти шляхами Творця, то починають з виховання, і виховують її виконувати Тору та заповіді в стані «ло лішма» (не в ім’я Тори), як сказав Рамбам в «Законах повернення».

А потім, коли бажає йти дорогою правди, кажуть: «Іди собі з землі своєї», де «ерец» (земля) від слова «рацон» (бажання) (як написано у «Великому Мідраші», - чому зветься «ерец»-земля - тому що хотіла виконати «рацон»-бажання Господаря свого). Тобто людина повинна піти від свого попереднього бажання, котре було – лише аби наповнити своє бажання отримувати, що і зветься ло лішма.

«З батьківщини своєї і з дому батька свого», - від виховання, що було в людини досі, котре зветься «вивчена заповідь людська», що й називається «і з батьківщини своєї». «У землю, котру вкажу тобі», і це - бажання віддачі.

Але не в силах людини досягти цього бажання, бо воно проти природи, тому сказано: «котру вкажу тобі», - Творець укаже людині цю землю, тобто бажання віддавати. А людина може своїм бажанням тільки допомогти тому, щоб Творець показав їй бажання віддавати, бо хоче удостоїтися такого бажання, але сама вона не може вийти з того, що звично для неї.

І про це сказав вислів «Слухай, доню», тобто внутрішня сутність людини, де є місце мешкання душі, яка в силах почути, що є така річ, котра зветься віддачею, але не в силах людини побачити таке, тобто досягти її. Тому сказано, що лише якщо буде в тебе «слух», тобто коли людина міркуватиме, як удостоїтися цієї властивості, тоді цей вислів гарантує людині «і побачиш», тобто удостоїться також і бачити. «І дослухайся», - почути, що існує в реальності таке, коли людина може працювати лише на віддачу, а не для власної користі. Тоді удостоїшся «забудь народ свій і дім батька свого». І тоді «забажає Цар краси твоєї», тобто нових властивостей, котрими є властивість віддачі, а не отримання.

І це називається «в землю, котру вкажу тобі», - сам Творець покаже йому цю властивість, тобто, дасть йому силу, щоби зміг діяти заради віддачі. І це зветься «Проклятий чоловік, який покладатиметься на людину», тобто подумає, що буде колись таке, що тіло дасть йому дозвіл діяти ради віддачі. Адже це – подарунок з небес. І означає це: «Благословен чоловік, який покладатиметься на Творця».

І цим зрозуміємо Мідраш: «Сказав рабі Леві, - коли праотець Авраам, мир з ним, ішов у Арам Нагараїм, і бачив тих, що квапляться, їдять та п’ють, сказав: «Дай Бог, щоб не було мені частки в цій землі». Коли прийшов до Сулми в Цурі, і побачив тих, хто прополюють у час прополки і підгортають землю в час підгортання, сказав: «Дай Бог, щоб була й мені частка, доля в цій землі». І сказав йому Творець: «Нащадкам твоїм дав Я цю землю».

«Арам Нагараїм», - коли бачив, що квапляться, щоб отримати винагороду, де їжа та питво натякає на винагороду, котру отримує за роботу, тобто діє собі на користь. Тоді сказав, щоб не було йому долі в цій землі, тобто в цьому бажанні, котре – заради себе.

А коли прийшов у Сулму, тобто категорію «сулам» (драбина), встановлена на землі, а верхівка її сягає небес», а Цур вказує на «Цур (оплот) Ісраеля», - і побачив, що займаються прополюванням, тобто видаляють погані властивості, що є в них, і він прийшов саме в час, коли слід займатися цим, - і не ради винагороди, - а також підгортають землю тому, що прийшов час, що треба робити це, що і зветься «в час підгортання», а не з причини власної користі, тоді сказав про це бажання, - хай буде мені частка в цій землі.

І тоді Творець пообіцяв: «Нащадкам твоїм дав Я цю землю», тобто дасть їм бажання віддачі.