337. Щасливий той чоловік

(переклад з івриту)

«Щасливий той чоловік, якого картає Творець». І слід запитати, - чи не є метою творіння «дати благо Його створінням», а коли так, то це (вислів) суперечить меті. І можна пояснити так: відомо, що кожна гілка бажає уподібнитися своєму кореню, як написано в «Передмові до книги Зоар», адже всі у світі люблять спокій. Проте, це подібно до людини, яка тримає палицю в руці і б’є всіх, щоб працювали. Тому мусить кожен поступитися своїм покоєм, аби врятуватися від страждань, бо б’ють його палицею.

І «палиця» - це страждання, коли людина відчуває, що бракує їй чогось. Тому, коли є в людини хісарон, коли немає їй що їсти, вона змушена труждатися аби заспокоїти собі страждання голоду й таке інше. І що більшим є відчуття нестачі, то більші зусилля людина мусить докласти, аж поки досягне того, чого вона прагне.

Тому, якщо Творець дає людині страждання тим що не має вона нічого духовного, то ці страждання зобов’язують людину докласти великих зусиль, аж поки зможе досягти духовного, котрого, як вона відчуває, їй бракує. І тоді, через страждання, вона буде намагатися прийти до духовного, і там вона досягне мету творіння, котрою є «дати благо створінням».

А тоді вона побачить те, що зветься духовним, бо попервах вона лише страждала через те, що немає в неї цього, та й вона ще не знала, що таке духовне. Тоді як коли досягає, тоді вона бачить мету творіння.

І це як сказав мій пан, батько й учитель про відмінність між матеріальним та духовним: матеріальне, це коли немає в людини, то вона відчуває страждання. А коли має всі матеріальні речі, - все ж не відчуває ще задоволення від матеріального. Тоді як духовне, - людина не відчуває ніяких страждань, коли його немає в неї. Але коли вже є в неї, тоді має вона задоволення від життя. Тому, коли відчуває страждання через те, що немає в неї духовного, тоді це є причиною, щоб захотіла у духовне.