313. Як радів Творець вам

(переклад з івриту)

«І буде: як радів Творець робити добро для вас... так само радітиме, гублячи вас» (Тора, «Дварім», 28:63).

Радість існує, коли людина прийшла до цілі, або коли бачить, що наближає себе до цілі.

Бо за правилами нашого світу, де все базується на винагороді в цьому світі й у світі прийдешньому, не йдеться про скасування виконання заповідей, а просто - іноді виконує більше, іноді менше. І людина не стає «грішником» через те, що інколи зменшує а інколи додає в цьому, адже віра її – постійна. А щодо діянь, котрі наразі не дуже здатна виконати, має виправдання, що вона права.

Але в плані особистості, хоча вона й виконує, все одно, оскільки в особистій роботі головне це намір, тобто все тільки ради віддачі й без ніякої винагороди, - на це тіло не згодне. І це приводить людину до сторонніх думок. І тоді вона бачить, що вона – «грішник», попри те, що з боку дії вона виконує все як зазвичай, а от щодо наміру немає людині як виправдати себе, тому мусить сказати про себе, що вона – «грішник».

І маємо запитати, - а чому дійсно це так, чому приходить до неї чужа думка. А це тому, що Творець бажає, щоб людина йшла дорогою правди. А для того, щоб не залишалася в стані ло лішма, не дають їй виконувати Тору та заповіді ло лішма, і посилають чужі думки, для того, що якщо бажає займатися Торою та заповідями, то немає їй іншого виходу, як лише робити це лішма.

Виходить, згідно з цим, «як радів Творець робити вам добро», тобто в час, коли людина займається Торою та заповідями, «так радітиме, гублячи вас», а отже, - не дає залишатися в стані, в котрому людина перебуває, і виконувати Тору та заповіді за звичаєм загалу. Чому? – тому що цим буде людина примушена до лішма, бо інакше вийде, що загал може виконувати Тору та заповіді, а людина не зможе. Виходить, що вона ще гірша за весь загал людський.