297. Піднімає з праху бідняка, зі сміття піднесе злидаря

(переклад з івриту)

Новомісяччя місяця кислев (19 листопада) 1971 року.

Відмінність між прахом та сміттям та, що прах це річ природна, і такою утворена, тоді як сміттям звуться відходи.

Ось, мудреці сказали: «Немає біднішого за собаку і немає багатшого за свиню» (трактат «Шабат», 155:2), тому що свиня в будь-якому місці знаходить собі їжу, бо й відходи для свині також харчі.

І слід пояснити, що весь час, поки людина не виправила гріх первісного змія, весь смак для неї в Торі та заповідях – як прах. І це зветься «Шхіна в поросі». І намір в Торі та заповідях має бути таким, щоб своєю роботою ми змогли б підняти Шхіну з пороху.

І це походить від створіння світів, котре було з наміром, щоб змогли ми зробити виправлення – тотожність властивостей, так, як сказали мудреці, - «Як Він милосердний, так і ти милосердний» (трактат «Сота», 14:1). Тому сталося виправлення і приховання щодо келім отримання, щоб були у вигляді простору, порожнього і вільного від святості, через це й існує смак пороху з боку створіння.

Тому й каже вислів: «Піднімає з праху бідняка», тобто святу Шхіну, котра зветься бідною та злиденною зі згаданої вище причини, - що всі бачать, що не має вона що дати нам натомість за заняття Торою та заповідями.

Виходить, що всі насолоди людей - лише від відходів святості, що притягуються всередину матеріальних насолод і звуться «негіро дакік» (тоненьке світло), і це - щоб оживляти кліпот, і зветься сміттям.

Тому «зі сміття піднесе», тобто треба підняти людину, щоб не тягнулася за ницими насолодами, званими сміттям. І коли людина відокремлює себе від сміття, тоді вона удостоюється підняття Шхіни з праху, адже одне залежить від іншого.