284. Легка заповідь є в Мене і зветься сукка

Тамуз 5722 (1962) року, Антверпен

(переклад з івриту)

"Легка заповідь є в Мене і зветься сукка" (трактат Авода зара, 3). А чому назвав її легкою заповіддю? Тому що немає в ній "нестачі в кишені". І треба зрозуміти, чому саме сукка вважається, що немає щодо неї "нестачі в кишені", - адже, певно, сукка коштує більше за інші заповіді, такі як мезуза та подібне. Згідно з тим, що пояснено в Зоар, сукка називається "тінню віри", і як пояснив мій пан, батько й учитель, сукка – від слова "схах" (покриття, дах сукки), котрий покриває розум, бо вірою зветься саме тоді, коли вище знання.

І тому в майбутньому, коли всі проситимуть винагороди, це треба пояснити так, що маються на увазі люди з роду Ісраелю, які, якщо не займалися Торою та заповідями в ім’я небес, то можуть просити винагороду за свої дії, що й було їхнім наміром тоді, коли вони займалися Торою та заповідями, тоді Творець платить лише тим, хто працює для Нього. (Як випадок, що наводиться в книгах, що був хтось, хто вчився для кота). Тоді говорить їм Творець виконати легку заповідь, тобто віру, це означає, що коли ви виконуєте заповіді, щоб був ваш намір лішма.

І в цьому немає "нестачі в кишені". Тобто вони не повинні виконувати ради небес інші заповіді та роботи, а лише в тій заповіді, яку він виконує і витрачає для неї гроші, для ло лішма, то коли при виконанні спрямовує намір заради небес, виходить, що виконувати треба лише роботу думки.

А думка не коштує йому грошей, бо так чи інакше він виконує заповідь, просто намір має для когось іншого. Тому коли він спрямовує намір "в ім’я Творця", тобто віру у Творця, що зветься суккою, то не має при цьому "нестачі в кишені". І тоді завдяки вірі у Творця, виходить, що він працює ради Творця, тоді Творець сплачує йому винагороду, всім тим, хто працює для Нього.