281. Будь дбайливим з легкою заповіддю так, як і з суворою - 1

(переклад з івриту)

«Будь дбайливим з легкою заповіддю так, як і з суворою, бо не знаєш ти, яку винагороду дають за заповідь» (трактат «Авот», 2).

В період падіння, коли Тора та заповіді легкі в очах людини, і не відчуває в них ніякої важливості та цінності, тоді вона думає: навіщо їй займатися Торою та заповідями, адже робота ця безоплатна, і немає ніякої цінності в цій роботі, тому що не відчуває в ній ніякого смаку та запаху. Тому який сенс буде в тому, що докладатиме зараз сили марно, без усякої користі. На це сказали мудреці, що слід бути дбайливим у виконанні цієї заповіді, як і щодо суворої заповіді, так, наче людина переживає нині період, коли для неї Тора та заповіді є речами найсерйознішими, тобто мають найвищу важливість, - і тоді людина могла б докласти сили, бо вміла б цінувати їх.

Про це сказали, що не знаєш ти, яка винагорода за заповіді. Це означає, що людина не знає винагороди, яку дають за заповіді, чи то займатиметься Торою та заповідями, коли вони важливі для неї, чи навіть коли не мають вони важливості для неї, - і все одно вона переборює себе і виконує їх.

Може бути, що є більше користі від того подолання, коли докладає зусиль в час падіння, - більше, ніж в період підйому, - адже людина не може знати, від якого стану є більше задоволення вгорі.

Тому сказали, - будь дбайливим щодо легкої заповіді, від вислову «легка й зневажена». І суворої, тобто коли відчуває серйозну важливість Тори та заповідей. Бо тоді – це час, коли може діяти вище знання. Бо знання періоду падіння зобов’язує завжди до чогось, що протилежне правді, тобто можна сказати, що людина може більше виграти від стану ницості, якщо вона тоді переборює себе.