Бней Барух Академія кабали

Сказав рабі Хія: «Кожен, хто сидить при вині своєму, має він знання сімдесяти старців. «Вино» дано сімдесятьма літерами і «таємниця» дана сімдесятьма літерами; увійшло вино, вийшла таємниця» (трактат «Ірувін», 65). І пояснив Раші: той, хто сидить при вині своєму, це коли п’є вино і думка його не ненормальна, - виходить таємниця, а цей, оскільки таємниця його не вийшла, дорівнює він Сангедріну сімдесяти.

І слід запитати:

1) Згідно з цим, той, хто бажає дорівнювати Сангедріну, не треба так вже й труждатися в Торі та духовній роботі, і є йому проста рада: пити вино, та хай пильнує, щоб не була думка його ненормальною, - і досить йому.

2) Що це за відповідь, - «оскільки таємниця його не вийшла». І чи через те, що людина не випускає свою таємницю, вже вона є досконалою, як Сангедрін? І що з того, якщо вийде її таємниця? А той, хто випустив свою таємницю, вже вчинив якийсь гріх? і настільки вже великий гріх, аж кажуть, що через це він втрачає свою цінність і вже не вважається як Сангедрин сімдесяти? А хто остерігається щоб не випустити, той вже має цінність як сімдесят старців Сангедріну?

І маємо зрозуміти це в плані духовної роботи. Отже, метод Тори такий, щоб людина вірила в Творця без жодного знання та осягнення, а виключно вище рамок розуміння та знання. І тоді, коли займається Торою та заповідями, вона вважається «ісраель». Але той, хто бажає бути робітником Творця лише в плані знання та осягнення, він вже вважається ідоловірцем (як пояснено в коментарі «Сулам» в кількох місцях).

І навіть, якщо заслуговує потім категорії осягнення та знання, не можна йому брати це як основу для духовної роботи, тобто казати, що нині він вже радий тому, що є в нього осягнення, і тому вже вільний від ярма віри. Бо важкою була йому та робота, що повинен був іти вище знання, адже це є великим зусиллям.

А нині ця людина вже задоволена тим, що не потрібно труждатися в справі віри і вільна вона від того, щоб нести на собі це ярмо, що зветься «як віл під ярмо і як віслюк під поклажу».

Але слід їй зрозуміти: те, що удостоїлася осягнення, і вона наразі рада тому, що бачить, як її шлях пролягав раніше через віру, - віра є думкою Тори, і це - істинний шлях. А доказом тому, що удостоїлася тепер наближення до Творця, є те, що Творець дав їй осягнення. А отже, людина отримує тепер силу від осягнення, для того, щоб змогла продовжити йти у вірі, і виходить, відповідно, що осягнення є підтримкою для віри, так, що вона продовжує йти шляхами віри.

І зовсім інше, коли навпаки, якщо людина приймає віру як підтримку осягненню, тобто щоб віра була засобом удостоїтися осягнення, і, само собою, коли досягає мети, вже відкидає цей засіб, тому вона й нехтує вірою, і обирає собі шлях просуватися лише там, де є в неї осягнення. І це не є позицією Ісраеля.

І як пояснював мій пан, батько й учитель, існують поняття «пастухи стад Авраама» і «пастухи стад Лота». Де поняття «пастухи стад Авраама» звуться набутками Авраама, і це – категорія віри, адже Авраам зветься батьком віри.

А поняття «пастухи» означає «живлення», тобто осягнення та знання, котрі людина отримує, і це для того, щоби підсилити віру. Коли осягнення є доказом тому, що слід іти зазначеними вище шляхами, тобто отримує від цього доказ. Виходить, що коли йдуть шляхом віри, тоді Творець наближає людину і дає їй світло Тори.

Тоді як пастухи стад Лота, де ім’я «Лот» є категорією прокляття, від слова «латья». Тобто той, хто приймає осягнення для того, щоби зміг тепер служити Творцю в рамках знання, - від цього походить категорія прокляття. Тобто, відходить від людини світло Тори, і залишається вона позбавленою всього.

Сенс принципу, що треба йти шляхами віри полягає в тому, що існує феномен отримання, як в розумі так і в серці. А отримання в категорії «розум» називається знанням. Кінець скороченого змісту його слів.

І разом з усім зазначеним вище, дійсно з’ясовуються слова рабі Хії, про «кожного, хто сидить при вині своєму». Де «вином» називається «вино Тори», як написано в Зоар. Тобто світло Тори, котре зветься «розкривають йому таємниці Тори». І це є осягненням та знанням.

І кожен, хто сидить при вині своєму, тобто через те, що отримує світло Тори, думка його не є ненормальною, мається на увазі думка, котра була в людини до того, як отримала вино Тори. «Не є ненормальною» означає - не зникає в неї, а навпаки, усталюється в людини думка, як було в неї і раніше.

І тим, що досягає вина Тори, усталюється в неї свідомість. Знання того, що слід іти шляхами віри, і дістає з цього доказ, що шлях віри є істинним. А доказ, він з того, що наблизив Творець людину, і дав їй світло Тори. Виходить, що завдяки світлу Тори заспокоюється її думка, адже була в неї ця можливість, що удостоїлася категорії «вино».

І це є поняттям «Увійшло вино – вийшла таємниця». Де поняття «таємниця» означає віру. Бо те, у чому немає осягнення та знання, визначається як таємниця. Тому, коли входить вино, що є категорією осягнення, виходить таємниця. Бо Тора є категорією розкриття, що протилежно таємниці.

Тому той, хто удостоївся світла Тори і також не випускає таємницю, бо віра, котра була в ньому перед цим, не виводить її з нього, і він продовжує йти шляхом таємниці, виходить, що він дорівнює Сангедріну сімдесяти. І тим, що посилюється в нього віра, він подібний до Сангедріну.

І попри те, що вони були очима громади, котрі вже удостоїлися мудрості Тори, - все одно вони тримали себе в категорії віри. Тому людина, яка заслужила вино Тори і не випускає таємницю, і стоїть на своєму, продовжувати йти шляхами таємниці, незважаючи на те, що є в неї зараз розкриття та осягнення, - вона подібна Сангедрину сімдесяти.

І це є поняттям «Вино» дане сімдесятьма, і «таємниця» дана сімдесятьма; увійшло вино, вийшла таємниця». Адже в кожній речі є «панім» та «ахораїм», що є поняттями світла та клі. Тобто, в клі має бути вказана вся категорія світла, оскільки клі є засобом, котрий буде здатним притягнути все світло в себе.

Тому зветься «сімдесят», за суттю «сімдесяти обличь Тори», де мається на увазі, що коли людина працює в стані «таємниця», що є категорією віри, вона повинна уявити і змалювати собі, що працюватиме на Творця з такою енергією, наче вже удостоїлася категорії «вино Тори», що зветься «сімдесят облич Тори» («сімдесят» позначається літерою «аїн»). Де «аїн» (око) вказує на категорію знання і «бачення розумом», званими «очі громади», і йдеться про мудреців громади. І коли людина тримає себе в такому стані, навіть коли є в неї можливість отримати бачення та осягнення, - вона дорівнює Сангедріну.

І це подібно тому, хто вірить, що Творець чує молитву, попри те, що коли він молиться щодня, він не бачить, щоб Творець чув його молитву, і все одно вірить, що Він чує молитву. Але ж той, хто вже удостоївся того, коли все, що він просить, Творець задовольняє його прохання, тоді він вже не потребує віри в те, що Творець чує молитву, оскільки вже бачить на власні очі, що Творець дає йому те, що він бажає. Тому там, де треба вірити, називається таємницею. А місце розкриття називається вином Тори. І людина має зміцнитися у вірі також і там, де їй може стати явним те, що Творець чує молитву.