Бней Барух Академія кабали

Ось, знайшли ми про Машіаха, що писання каже: «І наповнить Він його духом трепоту перед Творцем». І слід зрозуміти, чому дорівнюється трепіт перед Творцем саме до категорії «руах» (дух).

Ми бачимо, що людина завжди змушена дихати «руахом» (тут – «повітрям»), інакше позбудеться свого життя. І це повітря повинно бути в поступально-зворотному русі, тобто після того, як ввела повітря в тіло, людина мусить вивести його назовні, і відразу ж втягнути нове повітря. А повітря, котре втягнула перед цим, корисне було тільки в свій час. І якщо людина бажає продовжити існувати, вона мусить відразу ж втягнути нове повітря.

Так само й духовне повітря, що зветься «трепотом перед небесами». Кожного разу ми мусимо також отримати наново трепіт перед небесами, тобто того, що перед цим прийняли на себе тягар малхут небес, - цього було досить тільки в свій час.

А якщо бажає продовжити своє духовне існування, котре зветься вірою, людина має прийняти на себе знову тягар малхут небес. І цього також вистачає лише на цей момент, і відразу після цього вона повинна робити це знову.

І не можна людині чекати, поки втратить ту міру віри, що прийняла на себе, а весь час мусить притягувати до себе віру, ще і ще. І поки віра перебуває на ній, людина має поновлювати і притягувати знов і знов трепіт перед небесами, буквально, як це відбувається з диханням матеріальним повітрям. Коли вона не чекає аж поки вийде з неї все повітря, що є в її тілі, щоб вдихнути нове, а поновлює щоразу дихання знову, тобто замінює повітря, коли попереднє повітря ще існує й діє.

Так само і з духовним повітрям, людина також повинна замінювати те духовне повітря, котре є в неї. І попри те, що відчуває себе, що може вона ще втриматися з тією вірою, що є в ній, - треба їй знову приймати на себе віру. І якщо не робить так, зрештою втратить життя, точно так, як людина втратить своє матеріальне життя: якщо не втягне вдихне нове повітря, - залишиться мертвою. І це означає «І наповнить Він його духом трепоту перед Творцем».

І так само в духовному, якщо людина не приймає на себе знову віру, робиться мертвою. І хоча й не відчуває себе мертвою, це подібно до людини: коли вона вже мертва, вона цього не відчуває, і лише коли постане до життя, тоді вона знає, що перед цим була мертвою.

Те ж саме в духовному, коли не замінює віру, вона вважається мертвою. Хоча в духовному людина й не відчуває цього. І коли вона приймає на себе знову тягар віри, це означає, що постає до життя, що є поняттям воскресіння мертвих, новий кругообіг, хоч сила тіла ще не анулювалася й не вийшла.

І згідно з цим, якщо людина здатна поступитися на один момент тягарем віри, то це подібно, як згоджується поступитися на мить матеріальним життям. Тож так само, як і цим людина не здатна поступитися, так само вона не може поступитися духовним життям. Виходить, відповідно, той, хто згрішив – він мертвий, а якщо повертається [в каятті], то він вже є зовсім іншою людиною, і не просто людина, а нове створіння.

І це пояснення сказаного: «Той, хто каже – згрішу й розкаюся». Це означає, що якщо згрішить, він вважається мертвим. А якщо так, то це зветься: «не дають йому зробити повернення в каятті», бо вмирає відразу ж на місці. А той, хто повертається, - це вважається вже новим тілом, тобто новим кругообігом.