Бней Барух Академія кабали

Світло, що зодяглося в душу, має не ту ж саму форму, як світло перед тим, як облачається в душу. Світло зветься простим, тобто має одну лише властивість, але коли воно зодягнене у бажання отримувати, зване душа, тоді світло вже є складеним, тобто складається з двох властивостей, з властивості дарителя і з властивості отримувача водночас.

І хоч у самому світлі немає змін, все одно стосовно отримувача це зветься, що має воно інший характер, тому що вже сполучені там дві властивості.

Наприклад, коли людина їсть м’ясо і відчуває смак м’яса, коли воно торкається піднебіння. І хоча смак, котрий вона відчуває в м’ясі, є відчутним, адже сприймає цей смак від м’яса, - все одно це не зобов’язує до того, щоб у м’яса як такого, щодо самого себе, існував би цей смак. Але завдяки цій злуці, коли піднебіння торкається м’яса, існує такий результат, що народжується від світла, тобто м’яса, і від клі, тобто бажання, котре бажає насолодитися м’ясом. І, відповідно, можна зрозуміти, що немає жодного зв’язку між світлом як таким, і світлом, що облачається в клі. А про світло написано: «Думка не здатна збагнути його». І все одно, це світло облачається в клі.

Один чужинець запитав рабі Меїра, сказавши йому: «Чи можливо, щоб Той, про кого написано: «Адже небеса й землю Я наповнюю», говорив би з Моше з-проміж двох жердин ковчега»? Сказав йому: «Принеси мені великі дзеркала». Сказав йому: «Подивися на своє відображення в них». Побачив його великим. «Принеси мені маленькі дзеркала». Сказав йому: «Подивися на своє відображення в них». Побачив його маленьким.

Сказав йому: «Якщо ти, який є плоттю та кров’ю, міняєш себе в усьому, що хочеш, - Той, Хто сказав і постав світ, - тим більше. Коли Він хоче, - «адже небо та землю Я наповнюю», а коли хоче, - розмовляє з Моше з-проміж двох жердин ковчега. (Мідраш «Берешит Раба, глава 4).

З усього сказаного вище виходить, що всі зміни, вони відповідно до келім, як наприклад, сама людина, коли набуває іншої форми в келім, тобто в дзеркалах, але в самій людині немає змін.