225. Назви дають лише щодо нижнього

(переклад з івриту)

Cенс назв той, що вони вказують на розкриття дій Творця і назва відноситься до сенсу дії. І всі діяння розкриваються щодо нижніх, тобто саме стосовно людини, яка осягає. Але поняття як таке, зрозуміло, що не має тієї форми, яким воно виглядає для того, хто осягає. Тому що є тут суміш з двох речей, і це додає третю форму, - форму, що народжується з двох сил, з властивості чоловічої і з властивості жіночої.

Тобто в час, коли наповнення приходить завдяки хісарону, тоді виникає нове явище, і слід розрізняти, яка форма є у носія хісарону до того, як отримує наповнення. І також слід визначити її після того, як отримує наповнення.

І треба розрізняти також дві особливості самого наповнення, тобто яку характеристику воно має до того, як відбувається його контакт з хісароном, інакше кажучи, воно саме як таке. Зветься воно простою силою, не сполученою з клі. І слід визначити це після того, як вона сполучається з клі. А оскільки корінь створіння є не більше, ніж келім самого хісарона, тому не маємо ми ніякого осягнення світла без клі.

А отже, коли ми кажемо, що Творець називається «Ґібор» (могутній), то це саме тоді, коли розкривається нам властивість «ґвура». Але не вимовляємо імена, коли це ім’я не осягнуто нами, тобто коли не наповнено клі ґвури, і до того, як приходить світло в нього, - не кажемо, що Творець називається Ґібор.

Адже виходить, що стверджує, що Творець має властивість ґвури, навіть коли ця властивість ще не розкрилася нам. Отже, приписує властивості світлу без клі. І це є неправдою, бо світло без клі не має жодної властивості. Тому не хотіли казати «Творець могутній», якщо ця категорія не розкривалася нижнім.